— Територіальна оборона є комплексом загальнодержавних, воєнних та спеціальних заходів, які застосовуються при виникненні загрози національній безпеці держави, — пояснює Ігор Анатолійович. — На частини і підрозділи, які входять до її складу, зокрема, покладаються завдання, пов’язані із забезпеченням охорони державного кордону, умов функціонування державних органів влади, охорони важливих державних та військових об’єктів. У разі потреби ці підрозділи застосовуються для боротьби з диверсійно-розвідувальними силами та іншими озброєними формуваннями агресора. Сили територіальної оборони входять до складу Збройних Сил України.
Перевагою особового складу, який у них служить, є знання місцевості, що полегшує боротьбу з диверсантами, підвищена вмотивованість, оскільки вони захищають свої домівки, родини. До того ж їх утримання є значно дешевшим, ніж підрозділів регулярних військ, оскільки — значною мірою — базується на місцевих ресурсах.
— Зав­дан­ня, що по­кла­даю­ть­ся на те­ри­то­рі­аль­ну обо­ро­ну, ви­зна­чаю­ть­ся чин­ним за­ко­но­дав­ством?
— Звичайно — статтею 18 Закону України «Про оборону», ухваленого парламентом 6 грудня 1991 року. Зауважу, що до статті протягом останніх 24 років вносилися відповідні поправки. Окрім згаданої статті, завдання визначаються й іншими законами, а також указами Президента, нормативно-правовими актами уряду — всього їх понад 40.
Хочу зазначити, що безпосереднє керівництво територіальною обороною здійснює начальник Генерального штабу — Головнокомандувач ЗС України через командувачів військ оперативних командувань та інших посадових осіб, які керують її підрозділами у зонах відповідальності. Голови обласних державних адміністрацій в особливий період очолюють ради оборони областей та здійснюють керівництво виконанням заходів тероборони на теренах свого регіону. Окрім підрозділів ТрО Збройних Сил, до її складу входять підрозділи МВС, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та інших силових відомств.
— Які струк­ту­ри не­суть від­по­ві­даль­ність за ма­те­рі­аль­но-тех­ніч­не за­без­пе­чен­ня під­роз­ді­лів те­ро­бо­ро­ни?
— Ті, кому вони підпорядковані: Міністерство оборони, Національна гвардія та інші. Звісно, що місцеві органи влади теж не є сторонніми спостерігачами. Наприклад, вони опікуються забезпеченням людей продуктами харчування, розв’язанням інших нагальних проблем.
— Ко­ли по­ча­ли фор­му­ва­ти­ся пер­ші під­роз­ді­ли?
— Навесні минулого року, коли на Донеччині і Луганщині з’явилися незаконні збройні формування і було введено в дію план територіальної оборони.
— Ко­го мо­жуть мо­бі­лі­зу­ва­ти до її під­роз­ді­лів?
— Громадян, на яких розповсюджується юрисдикція Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та інші нормативно-правові акти, які регулюють цей процес. Якщо більш конкретно, то ці підрозділи формуються за рахунок тих же громадян, що й ЗС, Нацгвардія та інші військові формування.
Ті наші співвітчизники, які змінили цивільні костюми на армійські однострої, в навчальних центрах відновлюють навички, отримані під час військової служби, виконують навчальні вправи з вогневої підготовки, керування бойовими машинами, займаються топографічною, інженерною та іншою підготовкою.
— До ре­чі, яке озбро­єн­ня ма­ють ці під­роз­ді­ли?
— Стрілецьке, зокрема автомати, кулемети, гранатомети, — те, яке забезпечує виконання їхніх завдань. Щодо техніки, то це автівки і засоби зв’язку тощо. В разі необхідності вони можуть посилюватись артилерією, танками та іншим важким озброєнням.
— Ни­ні до скла­ду те­ри­то­рі­аль­ної обо­ро­ни вхо­дять стрі­лець­кі ба­таль­йо­ни, за­го­ни обо­ро­ни і ро­ти охо­ро­ни вій­сь­ко­вих ко­мі­са­рі­атів. Яка, Іго­ре Ана­то­лі­йо­ви­чу, різ­ни­ця між ни­ми?
— Останні залишаються в тих областях, де вони сформовані, виконуючи завдання. Наприклад, щодо охорони військових та інших об’єктів, органів влади, які забезпечують життєдіяльність населення. А стрілецькі батальйони — за рішенням командування — можуть застосовуватися і за їх межами. Зокрема, для прикриття державного кордону України.
— Від­то­ді, як бу­ли сфор­мо­ва­ні пер­ші під­роз­ді­ли те­ри­то­рі­аль­ної обо­ро­ни, ми­ну­ло більш ніж рік. Чи до­ве­ли во­ни свою спро­мож­ність ви­ко­ну­ва­ти по­кла­де­ні на них зав­дан­ня?
— Протягом 2014 року за активного сприяння місцевих органів влади було сформовано понад 30 батальйонів. До їх складу, до речі, увійшло багато добровольців — громадян, які вважали справою особистої честі захистити свою країну.
Загалом абсолютна більшість підрозділів тероборони, які влилися в бригади Збройних Сил і тепер перебувають у зоні проведення АТО, чесно і сумлінно виконують покладені на них завдання. Це 11-й, 24-й, 25-й, 34-й та інші батальйони. Улітку минулого року вони брали активну участь у визволенні багатьох населених пунктів Донбасу, зокрема Дебальцевого, Городища, Адріанополя, Федорівки та інших міст і сіл.
Завдяки їм улітку та восени минулого року вдалося вивільнити бойові підрозділи від несення служби на блокпостах та охорони об’єктів, перегрупувати сили і засоби, тим самим створивши сприятливі умови для проведення наступальних і рейдових дій.
Усі українці, мобілізовані до військових формувань територіальної оборони, отримали бойовий досвід, навчившись — у прямому розумінні цього слова — воювати. Вони захищають Українську державу. Отже, отримують статус учасника бойових дій і користуються пільгами, визначеними чинним законодавством.
— На­вес­ні цьо­го ро­ку від­бу­ли­ся ши­ро­ко­масш­таб­ні ко­манд­но-штаб­ні на­вчан­ня, під час яких від­пра­цьо­ву­ва­ли­ся пи­тан­ня те­ри­то­рі­аль­ної обо­ро­ни. Як­що мож­на, роз­ка­жіть про них більш де­таль­но.
— Вони проводилися з урахуванням набутого бойового досвіду щодо застосування сил і засобів територіальної оборони. Лише у 2015 році їх було 3: у червні, липні і вересні. У них узяли участь Президент України — Верховний Головнокомандувач Збройними Силами України, міністр оборони, начальник Генерального штабу, інші вищі посадові особи МО, а також голови обласних, Київської міської державних адміністрацій.
У ході навчань відпрацьовувався механізм взаємодії між військовими командуваннями та місцевими органами влади. При цьому військовозобов’язані прибували для комплектування стрілецьких батальйонів, загонів оборони та рот охорони військових комісаріатів. Відпрацьовувалися і питання розміщення, організації, тилового забезпечення особового складу за активної участі місцевих органів влади.
Приміром, на Вінниччині, у Козятинському районі, завершилися навчання 36-го загону оборони. З військовозобов’язаними проводили теоретичні та практичні заняття з вогневої, тактичної, військово-медичної, інженерної, фізичної підготовки, а також практичні стрільби. Значну увагу було приділено питанням протидії та локалізації діяльності незаконних озброєних формувань, диверсійно-розвідувальних груп, охорони важливих об’єктів та комунікацій.
Військовозобов’язаним були роз’яснені умови складання контракту для проходження військової служби, питання соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, перспективи розвитку Збройних Сил, переваги військової служби у виборі професії. Було також проведено низку культурно-просвітницьких та виховних заходів, заняття з воєнно-ідеологічної підготовки, правового та суспільно-політичного інформування. Офіцери Вінницького обласного комісаріату, серед яких — учасники бойових дій у зоні АТО, відвідали Козятинське вище технічне училище, ознайомили учнів зі стрілецькою зброєю, діями солдата в бою та під час пересування на полі бою.
Учасник оборони Донецького аеропорту, офіцер Гайсинського військкомату, кавалер орденів Богдана Хмельницького і «За мужність» двох ступенів капітан Борис Лісовий розповів юнакам та дівчатам про героїзм українських солдатів та офіцерів під час боїв за аеропорт. За підсумками навчань кращі військовозобов’язані були заохочені грамотами та подяками військового комісара Вінницької області та керівництвом Козятинської райдержадміністрації.
Подібні навчання відбулися нещодавно і на Сумщині. Кілька сотень бійців батальйону протягом 10 днів проходили бойову підготовку в польових умовах на військовому полігоні поблизу Сум. За час навчання вони здобули базові теоретичні знання й практичні навички з тактико-спеціальної, вогневої, саперної підготовки, тактичної медицини, а також виконали навчальні вогневі вправи з різних видів стрілецької зброї. Заняття проводили досвідчені офіцери обласного та міського військових комісаріатів, ветерани та учасники бойових дій у зоні АТО, інструктори спецпідрозділів.
— Ви як на­чаль­ник управ­лін­ня те­ри­то­рі­аль­ної обо­ро­ни Генш­та­бу за­до­во­ле­ні їх ре­зуль­та­та­ми? Пре­са по­ві­дом­ля­ла про чи­ма­лу кіль­кість не­до­лі­ків, які бу­ло ви­яв­ле­но під час цьо­го за­хо­ду.
— Будь-які військові маневри не лише підвищують вишкіл вояків, а й виявляють існуючі проблеми і негаразди. Навчання, про які йдеться, не є винятком. По їх завершенню проведено детальний аналіз виконання заходів тероборони, бойової підготовки підрозділів.
Україна є унікальною країною — єдиною в Європі, яка з травня минулого року практично здійснює виконання заходів територіальної оборони, причому у складних і нестандартних, не передбачених нормативними документами умовах та має значний досвід реалізації цих заходів. Саме практичні напрацювання і досвід виконання завдань дозволяють оперативно удосконалювати і законодавство, і систему комплектування підрозділів особовим складом та забезпечення. Під час цих навчань ми вже практично застосовуємо ці напрацювання, відшліфовуючи їх.
— В ін­ших кра­їнах сві­ту іс­ну­ють вій­ська те­ри­то­рі­аль­ної обо­ро­ни?
— Звичайно, особливо в Європі, яка має тисячолітній досвід ведення воєн і конфліктів, у тому числі і двох світових. Хочу зазначити, що єдиної моделі організації територіальної оборони не існує: можна лише визначити групи країн із типовим підходом до її організації.
У цілому ТрО будь-якої країни тісно пов’язана з існуючою в них законодавчою базою, яка визначає повноваження вищих і місцевих органів влади, можливості економіки, розміри самої країни та кількість населення, військові традиції і, врешті-решт, менталітет титульної нації. Усе це створює унікальні для кожної країни умови і способи реалізації ТрО.
Зауважу, що переважно у держав війська територіальної оборони є формуваннями воєнного часу та відсутні в мирний. Це і є основною причиною їх економічності для бюджетів країн. Проте така система потребує проведення час від часу навчань чи зборів, визначення порядку розміщення цих частин, забезпечення їх зброєю і технікою.
Ми в Україні враховуємо іноземний досвід, як писав Тарас Шевченко, потрібно научатись, але не треба і свого цуратись. Зважаючи на той практичний досвід, про який я розповів, тобто з початком проведення антитерористичної операції, скажу, що ми на правильному шляху.
Зважаючи на реалії, з якими ми зіштовхнулися, вносимо зміни до чинного законодавства, удосконалюємо систему забезпечення підрозділів. Про ті проблеми, які виявляються і які не в змозі вирішити місцеві органи влади, інформуємо центральні органи влади: Президента України, Прем’єр-міністра, парламент. За їх сприяння вони розв’язуються.
Ін­тер­в’ю про­вів Сер­гій ЗЯТЬ­ЄВ