По­чи­на­ючи від ми­ну­ло­річ­ної осе­ні, що­мі­сяч­но кра­їни НА­ТО під­ні­ма­ють по три­во­зі свої ви­ни­щу­ва­чі, щоб за­хис­ти­ти су­ве­ре­ні­тет і на­га­да­ти ро­сій­ським бом­бар­ду­валь­ни­кам, де за­кін­чує­ть­ся Ро­сія. Ту-95 (за на­тов­ською кла­си­фі­ка­цією — «вед­мідь») та ін­ші ро­сій­ські лі­та­ки в пев­ний мо­мент від­клю­ча­ють по­ві­дом­лен­ня про своє міс­це роз­та­шу­ван­ня та код і ста­ють прак­тич­но не­по­міт­ни­ми для ци­віль­них лі­та­ків, що вже не­од­но­ра­зо­во мог­ло за­кін­чи­ти­ся ка­тас­тро­фою. Ще гір­ши­ми від «вед­ме­дів» є ро­сій­ські ви­ни­щу­ва­чі Су-27: во­ни під­лі­та­ють до ци­віль­них лі­та­ків на кіль­ка­над­цять мет­рів.

НАТО повідомляє, що нинішнє збільшення повітряних і морських інцидентів з вини росіян не має прецеденту з часів закінчення холодної війни: з березня 2014 року у литовській зоні їх було вже понад 100, а в латвійській — майже 170.
Балтика є джерелом процвітання всіх держав, розташованих на її берегах. Збігнєв Бжезінський навіть порівнює Балтійське море з Великими Озерами в Америці. Як і вони, Балтика ніби навмисне створена для регіональної торгівлі: Балтійське море скорочує дорогу на світові ринки для товарів і сировини з Росії, а Озера — для сільськогосподарської продукції з американського Середнього Заходу через Чикаго до затоки Святого Лаврентія.

На тлі по­си­лен­ня на­пру­же­но­сті між Азер­бай­джа­ном і Вір­ме­нією що­до На­гір­но­го Ка­ра­ба­ху став­ся тра­гіч­ний ін­ци­дент із де­зер­ти­ром з ро­сій­ської вій­сь­ко­вої ба­зи в Гюм­рі. 12 січ­ня сер­жант Пер­мя­ков не ли­ше по­ру­шив вій­сь­ко­ву при­ся­гу, а й убив шіс­тьох чле­нів вір­мен­ської ро­ди­ни, в то­му чис­лі й ді­тей. Ба­га­тьом вір­ме­нам ця тра­ге­дія на­га­да­ла най­сум­ні­ші сто­рін­ки на­ціо­наль­ної іс­то­рії, ко­ли в 1915 ро­ці ос­ма­ни вчи­ни­ли ге­но­цид вір­мен.

Найгіршим для російського іміджу є той факт, що, за однією з версій, злочин дезертир скоїв під впливом національної ворожнечі до «кавказців». Зухвалість масового вбивства, традиційно напружені відносини між російськими військовими та місцевими мешканцями спровокували масові заворушення серед вірмен. Їхній великий масштаб і висока емоційна напруга стали несподіванкою для вірменської влади.
Не найкраще повелася й російська влада. На самому початку конфлікту командування військовою базою намагалося «приглушити» скандал, що ще більше його розбурхало. Далі все пішло за «кращими» традиціями, коли «низи» не хочуть засмучувати «верхи» поганими новинами, внаслідок чого ситуація розвивається від поганого до ще гіршого.
У підсумку лише за п’ять днів після трагедії російський президент Володимир Путін особисто запевнив у чесності розслідування та покарання винного.

Третій тиждень спецслужби більшості західноєвропейських країн перебувають у стані підвищеної готовності до терористичних актів. Такий стан справ спостерігався неодноразово після сумнозвісних терористичних атак на Нью-Йорк 11 вересня 2001 року. Але цього разу можна побачити чимало «інновацій» у процесі роздмухування антизахідних настроїв у ісламському світі.
Особливо показово виглядає демонстрація пропагандистських та мобілізаційних можливостей терористичного підпілля. Після фізичного знищення у травні 2011 року самого Усами бен Ладена здавалося, що інфраструктурі терору завдано потужного удару. Але вже наприкінці 2013-го на зміну «Аль-Каїді» прийшло її колишнє регіональне відгалуження «Ісламська держава Іраку і Леванту».
Після початку військової операції країн НАТО навесні 2014 року проти «Ісламської держави» частішими стали погрози асиметричних ударів у відповідь. Причому фінансові можливості терористів, які спираються на нелегальну торгівлю нафтою, зброєю, наркотиками, рабами, а також ефективність їхньої логістики не дають підстав для сумнів у реалістичності цих погроз.
Додаткове напруження створює відкриття другого ідеологічного фронту проти західних цінностей у мусульманському світі. Поки рекордними накладами країнами Євросоюзу розходилися карикатури видання «Шарлі Ебдо», мусульманськими країнами рухаються марші протесту у відповідь на масове поширення карикатур на Пророка.

Дня­ми від­бу­ла­ся ре­зо­нанс­на зу­стріч пре­зи­ден­та США Ба­ра­ка Оба­ми та бри­тан­сько­го прем’­єр-мі­ніс­тра Де­ві­да Ке­ме­ро­на. Аме­ри­кан­ський пре­зи­дент за­ці­кав­ле­ний у змі­ні ін­фор­ма­цій­но­го по­ряд­ку ден­но­го, що був об­тя­же­ний йо­го від­сут­ніс­тю з мір­ку­вань без­пе­ки 11 січ­ня на мар­ші со­лі­дар­но­сті з жерт­ва­ми тер­ак­ту іс­ла­міс­тів у Па­ри­жі. Ба­ра­ку Оба­мі та­кож ду­же по­трі­бен зов­ніш­ньо­по­лі­тич­ний по­зи­тив, осо­бли­во ко­ли рес­пуб­лі­кан­ці мак­си­маль­но об­ме­жи­ли йо­го внут­ріш­ньо­по­лі­тич­ні мож­ли­во­сті.

У демонстрації зміцнення американсько-британського стратегічного союзу зацікавлений і британський прем’єр-міністр Девід Кемерон. Його Консервативна партія готується до загальних виборів, котрі мають відбутися у Великій Британії навесні 2016 року.
Ключовою темою виборчої кампанії торі планують зробити питання можливого виходу Великої Британії з Євросоюзу. Сполучені Штати Америки неодноразово застерігали Лондон від такого радикального кроку, адже Британія залишається для Вашингтона стратегічно важливим провідником американських інтересів у Євросоюзі.