№ 18–19 (24013–24014)
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Четвер, 08 Травень 2014 03:00

Свято примирення чи розбрату?

9 ТРАВНЯ — ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ
Сьогодні, коли до 9 травня залишився один день, на Полтавщині зацікавлено обговорюють чутки про те, що нова регіональна влада нібито скасувала відзначення дуже значущого для переважної більшості краян свята — Дня Перемоги.
Щоправда, далеко не всі вірять цьому. Чимало полтавців навіть і подумки не можуть припустити, що таке станеться. Адже попри те що в родинах, де в грізні сорокові сповна хлебнули воєнного лиха, вже повиростали інші покоління, трагедія минулих воєнних років усе ще ятрить душі полтавців.
І нині важко знайти на Полтавщині бодай одну сім’ю, яку б не зачепила своїм чорним крилом та жорстока війна. А в сімейних альбомах, як і раніше, полтавці дбайливо зберігають пожовклі від часу фотографії воєнних літ, на яких закарбовані обличчя рідних їм людей, котрих із повагою називають фронтовиками... 

І все ж варто визнати: привід для тривоги щодо можливого ігнорування місцевою владою традиційних заходів відзначення Дня Перемоги, звичних для жителів області, в полтавчан з’явився. Зокрема, після того, як днями в Полтавській облдержадміністрації провели нараду, на якій вирішували, як відзначати свято. Згодом на сайті ОДА з’явилося повідомлення про результати обговорення, де жодним словом не згадувався... День Перемоги. Натомість ішлося про відзначення 9 травня — Міжнародного дня пам’яті та примирення.

Published in Пам'ять
Четвер, 08 Травень 2014 03:00

Путін має програти

Існує думка, що санкції проти Росії, встановлені за анексію Криму і втручання у внутрішні справи України, мають символічний характер. Але це не зовсім так. Вони є набагато більшими, ніж символ, і дуже б’ють по економіці Росії, бо західні інвестори, банки зі страху перед подальшим загостренням відносин з Москвою не захочуть зв’язуватися з нею. ЄС робить ставку на поступову ескалацію санкцій, сподіваючись, що Володимир Путін схаменеться, та все-таки це виглядає трохи наївно.

Але такий підхід викликаний не страхом перед Росією, а радше механізмом діяльності Євросоюзу, в якому для застосування санкцій потрібна одностайність. І власне тут відбувається зіткнення з багатьма дуже потужними інтересами окремих країн ЄС: французи не хочуть відмовлятись від великих стратегічних контрактів, приміром, доставки десантних кораблів Містраль; Камерон у рік виборів побоюється втечі російських олігархів з лондонського Сіті; Німеччина не хоче втрачати величезних інвестицій у Росії. Так само було з Іраном, щодо якого реальні санкції Брюссель встановив лише після десяти років складних дискусій.

1–2 травня 2014 року Ангела Меркель побувала з візитом у США. Це були перші відвідування німецьким канцлером Вашингтона після минулорічного скандалу з прослуховуванням німецьких посадових осіб за допомогою технічних можливостей «Американського агентства національної безпеки».

Утім, зазначена проблема не була в центрі уваги німецького та американського лідерів. Набагато серйознішим викликом для євроатлантичної спільноти стала ситуація навколо України. За результатами переговорів, Барак Обама та Ангела Меркель підтвердили реальність загрози запровадження вже не адресних санкцій проти окремих російських чиновників, а повноцінних санкцій проти стратегічних галузей російської економіки. Приводом до застосування нового пакета санкцій може стати подальше втручання Росії у справи південно-східних регіонів України.
Ухвалювати зазначене рішення було непросто обом лідерам, адже економічні санкції не є вибірковою зброєю, яка карає лише одну сторону. Деякі експерти ведуть мову про ризики від запровадження санкцій проти російських енергетичних монополістів для американської економіки. Головним таким ризиком може бути відмова Росії від продажу нафти і газу за американські долари. Тим паче, що Кремль узяв курс на створення власної платіжної системи і зацікавлений у зміцненні російського рубля.

Події на сході країни, трагедія, що сталася в Одесі, протистояння з Російською Федерацією, яке будь-якої миті може перейти у війну, стан Українського війська та інших силових структур — ось далеко не повний перелік питань, які не залишають байдужими багатьох українців. Вони хочуть почути на них відповіді з вуст компетентних людей. Тому з проханням прокоментувати останні події редакція звернулася до Дмитра Тимчука — керівника Центру військово-політичних досліджень, підполковника запасу. 

 — Нинішня ситуація стала повною несподіванкою лише для тих людей старшого покоління, які продовжували жити в системі координат ідеологічних догм, на яких були виховані, — говорить Дмитро Борисович. — А хто цікавився не лише історією «рідної партії», а й занурювався дещо глибше, зокрема у ті події, що відбувалися у нас на початку минулого століття (маю на увазі часи Української Народної Республіки), той розумів: без України Росія не мислила і не мислить свого існування і будь-якою ціною намагатиметься утримати її на орбіті власних інтересів.

Навіть після проголошення незалежності у 1991 році вона не залишила цих спроб, удаючись і до грубих провокацій. Словом, наша незалежність була, є і буде для багатьох російських політиків кісткою в горлі.
— Чому?

Published in Військо
Сторiнка 2 iз 2

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».