Правда, від такого сценарію подій поки що відхрещується російський президент Володимир Путін, який заперечує можливість запровадження російських санкцій у відповідь на європейсько-американські санкції.
У ще більш непростій ситуації у контексті санкцій перебуває Ангела Меркель. Напередодні її візиту до США флагмани німецького бізнесу у спільній заяві застерігали її від різкого заморожування торговельно-економічних відносин із Росією. Це не повинно нікого дивувати, адже в умовах глобальної економічної кризи німецький бізнес продовжує отримувати непогані прибутки в Росії і не збирається ними нехтувати, захищаючи українські інтереси. З цих коштів непогано фінансуються й проросійські лобісти у структурах німецької влади, з позицією яких Ангелі Меркель теж волею-неволею доводиться рахуватися.
Не менш непроста ситуація складається і з санкціями всього Євросоюзу проти Росії. Кремль нагадує Брюсселю, що Євросоюзу доведеться доводити слушність застосування режиму санкцій у Європейському суді, куди обов’язково звернуться фірми країн Євросоюзу, які зазнають збитків від зриву контрактів із Росією. Як бачимо, глобальна взаємозалежність в умовах світового поширення ринкової економіки зробила будь-які санкції зброєю, яка б’є по обох сторонах.
Тому, безперечно, євроатлантична солідарність і правила людської моралі змусили Меркель і Обаму вести мову про підтримку України. Але, на превеликий жаль, ця підтримка має «базарну» ціну. Інакше Україну не змушували б брати на кабальних умовах кредити, аби обслуговувати попередню заборгованість і цинічно не нагадували, що втрата центральною владою контролю над окремими територіями може ще більше погіршити кредитний рейтинг.
Якби євроатлантична підтримка народу України була щирою і послідовною, то з України, як із Греції у 2012 році, списали більшу частину зовнішнього боргу і відклали б виплати по решті боргових зобов’язань. Тій же Польщі після краху соціалістичної системи у 1990–1991 роках списали більшу частину зовнішньої заборгованості, що дало можливість полякам з мінімальними збитками для національної ментальності пережити «шокову» терапію непопулярних економічних реформ.
Натомість Україні до 1 листопада поточного року милостиво відкрили Спільний європейський ринок, але «забули», що на перешкоді вільному доступу українського експорту на ринок Євросоюзу залишилася китайська стіна різноманітних стандартів, які у випадку з українськими виробниками, зазвичай, не відповідають європейським стандартам. Тому сценарій гуманного ставлення до України, навіть за особливо тяжких часів, які переживає Україна, є лише політичною ненауковою фантастикою.
Сторінку підготував Андрій МАРТИНОВ
