Приміром, підготовка так званих резервістів із числа колишніх воїнів із бойовим досвідом, яких після завершення терміну служби зараховують до оперативного резерву. Ця практика успішно використовувалася ще в армії Радянського Союзу, яку у часи «Ч» підсилювали резервістами.
Скажімо, як було під час Чорнобильської катастрофи, коли з резервістів формували полки і навіть бригади, котрі перекидали у зону лиха. Резервістів — поважних дядьків 40–50 років, яким уже не пасувала військова форма, жартома називали «партизанами»...
Не відмовилися від резервістів і в армії незалежної України. Порядок проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України затвердили ще на початку 2000 років. Хоча, як стає зрозумілим сьогодні, тоді це робилося скоріш про людське око, ніж для справжнього підтримання обороноздатності армії.
Облік резервістів у більшості випадків було втрачено разом із невиправданим скороченням штатів військових комісаріатів та занепадом мобілізаційної роботи. Розплачуватися довелося вже у перші дні часткової мобілізації, яку оголосили в країні після початку боїв на Донбасі.
Спроби сформувати тоді батальйони територіальної оборони з резервістів виявилися дуже важким випробуванням як для військових, так і для регіональної влади. Наприклад, на Полтавщині такий батальйон формували буквально на порожньому місці, бо бракувало всього — від зброї і харчів до одягу і навіть матраців тощо.
Резервісти, частина з яких справді нагадувала партизанів і не підкорялася наказам командування батальйону, відверто не хотіли виїжджати за межі Полтавщини, а боронити країну — не далі власних городів...
Нині ситуація з резервом для армії докорінно змінилась, адже на законодавчому рівні встановлено окремий вид військового обов’язку — служба у військовому резерві. Це пов’язує резервістів із числа військовослужбовців, звільнених зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, зі Збройними Силами України та іншими формуваннями.
Їх включають до першої черги оперативного резерву. Це означає, що колишніх військовослужбовців у разі проведення мобілізації першочергово будуть включати до мобілізаційних планів. Резерв формується з українців, котрі проходять службу у військовому резерві, як у добровільному, так і в обов’язковому порядку.
У останньому випадку до резерву зараховують в особливий період військовослужбовців, які звільнені зі строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який в армії введено з початком АТО і діє й нині, коли утворено Сили спеціальних операцій.
Військові, схоже, таки зробили висновки, і відтепер у регіонах із числа резервістів уже сформовано бригади територіальної оборони. Їхнім кістяком є професійні військові, а до повного штату їх у разі необхідності сформують із числа тих, хто служить у резерві і перебуває у запасі.
Час від часу, як на Полтавщині, з окремими підрозділами бригади проводять планові навчання, навчаючи резервістів стрільбам, навичкам надання першої медичної допомоги, тактичній підготовці тощо.

Громадськість і резервісти
Отже, віднині на обласні, міські та районні військкомати покладено ще й обов’язок шукати добровольців, які погодяться служити у військовому резерві за контрактом.
«Декілька тисяч резервістів оперативного резерву першої та другої черги на сьогодні вже проходять службу в Полтавській області. Переважна їх більшість — колишні мобілізовані з бойовим досвідом, яких після завершення терміну служби зарахували в оперативний резерв, що є обов’язковим під час особливого періоду, — розповів кореспонденту «ДУ» заступник військового комісара Полтавщини підполковник Едуард Бородай.
Наразі проводиться робота щодо переходу від обов’язкової служби у резерві до добровільної з підписанням контракту на службу у військовому резерві. З кожним днем кількість військовозобов’язаних, які уклали контракт на військову службу у військовому резерві, на Полтавщині збільшується, з них переважна кількість до підрозділів територіальної оборони...»
Як згадувалось, у військкоматах Полтавщини нині сушать голови над тим, як саме привабити службою у військовому резерві якомога більше полтавців. Не обійшлося тут і без залучення громадськості. Зокрема, створення громадських організацій із числа самих резервістів. Це відбулося днями в Полтавському облвійськкоматі, де оголосили про створення ради резервістів.
Новина викликала неоднозначне ставлення. Більш того, дехто вже почав проводити історичні паралелі. Мовляв, відомо, яку суперечливу роль відіграли в історії революційних армій так звані солдатські ради і комітети, коли їхні учасники почали підміняти командирів. Це призвело до падіння військової дисципліни, послаблення морального духу особового складу та, врешті-решт, поразки на фронтах тощо.
У Полтавському облвійськкоматі визнають, що громадська рада з числа резервістів — не їхній «винахід». Ініціативу «спустили» з Міністерства оборони та видів Збройних Сил, де першими почали створювати подібні громадські ради.
— Ми підтримали і поширили ініціативу про створення ради резервістів у підрозділах Збройних Сил, які дислокуються на Полтавщині. Мова не про створення громадських рад у військових структурах. Або, як нам дехто ще закидає, солдатських рад. Що нібито може підірвати авторитет командирів та перетворити військові колективи на подобу громадських об’єднань, — пояснив підполковник Е. Бородай.
Ради резервістів створюються з метою спільного опрацювання шляхів переходу до служби в резерві, пошуку вагомих стимулів для укладання контрактів на службу у військовому резерві тощо.
Завдяки створенню таких рад резервісти зможуть безпосередньо надавати свої пропозиції до військового комісара Полтавщини та популяризувати саму ідею служби у резерві як досить потужний інструмент посилення обороноздатності країни...»
Ради резервістів створено як при бригаді територіальної оборони, яку сформовано при Полтавському облвійськкоматі, так і в інших військових частинах, до яких приписані резервісти. До ради резервістів у Полтавській області входять поки всього кілька активістів — голова, двоє його заступників та секретар. До речі, секретар ради є кадровим військовим, який добре знається на порядку проходження служби в резерві.
Голова новоутвореної ради, 33-річний Дмитро Юденко, вже має досвід участі у бойових діях. Нині він проходить службу у військовому резерві на посаді командира відділення одного з підрозділів бригади тероборони Полтавщини. За його словами, ради резервістів не розкачають, як дехто вважає, ситуацію в підрозділах і не стануть органами неконтрольованого командирами солдатського самоуправління.
«Навпаки, ми опікуватимемося тим, щоб підвищувати престиж служби в резерві, допомагати командуванню проводити набір резервістів за контрактом, вникати в потреби резервістів та стати своєрідним містком між ними та командуванням військових частин і військкоматів тощо», — пояснює зміст роботи рад її голова.
Як бачимо, поряд із кадровим українським військом, про діяльність якого наше суспільство знає чимало, існує справжня система, про яку відомо не так багато — служба у військовому резерві. І її удосконалення — це той шлях, вважають у високих кабінетах, який дозволить зміцніти обороноздатність армії та запобігти помилкам, які українці вже бачили.

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ,
м. Полтава