А що ще? — почнуть цікавитися допитливі люди. Колеги, звичайно, нагадають, що Олександр Палладін основні свої наукові праці присвятив біохімії нервової системи і м’язової діяльності, біохімії вітамінів і харчування. Він, мовляв, показав, що одним із попередників креатину є аргінін. Що б це значило? Для довідки: креатин — це незамінна, натуральна природна речовина (метил-гуаніда-оцтова кислота), яка міститься у м’язах людини і тварин і потрібна для енергетичного обміну, м’язового руху і людського існування. А ось аргінін — для синтезу гормону росту та інших гормонів.
Олександр Палладін вивчив особливості обміну у м’язах при роботі, відпочинку і тренуванні, що і стало основою теорії фізичної культури. Одне слово, що б вони їли, ці бодібілдери (культуристи по-нашому), якби не Олександр Володимирович?
До речі, академік Палладін уперше у СРСР почав і біохімічні дослідження вітамінів. Зокрема, він виявив зв’язок між порушенням обміну речовин і дефіцитом вітамінів при експериментальній цинзі (скорбуті) і поліневриті. Простіше кажучи, створив наукову базу для застосування вітамінів при таких недугах.
Але найголовнішим з його досягнень, безумовно, є створення вітчизняної школи біохімії. Як же він її створював? По крупицях вишукував талановитих учених, підказував і стимулював до пошуку самостійних наукових рішень.
Ось що згадував його учень Максим Федотович Гулий, видатний біохімік, академік АН УРСР, який змінив свого часу Палладіна на посту директора Інституту біохімії. «Олександр Володимирович дав мені наукову тему і підказав метод її вирішення, описаний в одному німецькому журналі. Я довго намагався його опанувати, але через півроку змушений був повідомити Палладіна, що з методом не ладиться, зате за цей час я освоїв два інших... «Все одно Ви маєте освоїти саме цей метод...» — усміхнувся академік. — Довго я розбирався з ним, поки не знайшов помилку, допущену у тій німецькій публікації. З радістю розповів про це Олександру Володимировичу, а він відповів: «Саме цього я й прагнув — щоб Ви знайшли помилку...» Сам Гулий, між іншим, створив високоефективний препарат «Медихронал», який знімає абстинентний синдром, тобто похмілля, і залежність від алкоголю.
Народився Олександр Володимирович Палладін 10 вересня 1885 року у Москві в родині академіка Петербурзької академії наук, Володимира Івановича Палладіна, фундатора школи фізіологів і біохіміків рослин.
Олександр Палладін закінчив Петербурзький університет у 1908 році. А в 1909 році навчався у Гейдельберзькому університеті. Він працював у Санкт-Петербурзі на кафедрі фізіології Жіночого педагогічного інституту (1909–1916), а також на Вищих жіночих сільськогосподарських курсах (1914–1916). Був професором Новоалександрійського інституту сільського господарства і лісництва (у 1916–1923 роках у Харкові). Oдночасно у 1921–1931 роках він завідував кафедрою фізіологічної хімії Харківського медичного інституту. З 1925 року по 1970 рік очолював Український біохімічний інститут (з 1931 року — Інститут біохімії АН України у Києві), одночасно в 1934–1954 роках завідував кафедрою біохімії Київського університету.
У 1935–1938 роках Олександр Володимирович — секретар Президії Академії наук Української РСР. У 1939–1946 — віце-президент Академії наук Української РСР, a в 1946–1962 роках — президент Академії наук Української РСР.
Помер учений 6 грудня 1972 у Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Проте справа його живе. Авторитет Інституту біохімії України імені О. В. Палладіна високий у міжнародному науковому співтоваристві і нині. Послідовники академіка Палладіна — учні його учнів — створюють нові проривні засоби у боротьбі з наркотичною залежністю. Наприклад, ними знайдена також протипухлинна й імуномодулююча активність метилен-бісфосфонової кислоти, на основі останньої розроблено ефективний протипухлинний лікувальний препарат «Мебіфон». А ще українські біохіміки вивчили особливості дифтерійного токсину, антигенів коклюшу та мікобактерій, що дозволить долати ці небезпечні недуги. Тож школа Палладіна продовжує працювати.
Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ