Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Квiтень 15, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Вiвторок, 06 Сiчень 2015 13:05

Мінські баталії

Rate this item
(0 votes)

24 груд­ня 2014 ро­ку в Мін­ську три­ва­ли пе­ре­го­во­ри де­ле­га­цій Ук­раї­ни, пред­став­ни­ків Ор­га­ні­за­ції з без­пе­ки і спів­ро­біт­ниц­тва в Єв­ро­пі, а та­кож не­за­кон­них ут­во­рень «ДНР» і «ЛНР». По­над два мі­ся­ці три­ва­ли де­ба­ти з при­во­ду до­ціль­но­сті за­сто­су­ван­ня «мін­сько­го» або «же­нев­сько­го» під­хо­ду до вре­гу­лю­ван­ня.

Нагадаємо, що «женевський» склад переговорників передбачав пряму участь у врегулюванні Сполучених Штатів Америки. Однак результат, який маємо, дає підстави вважати, що Німеччина і Франція вирішили домовлятися з Росією щодо українського питання без безпосередньої участі США. Звичайно, це не найкращий варіант, але, ймовірно, єдиний можливий за нинішнього глобального розкладу сил. Російській пропаганді наприкінці 2014 року вдалося переконати ключові країни Євросоюзу і Китай у тому, що США є надто ангажованою стороною конфлікту на Донбасі.
У цьому сенсі можна розглядати «пострадянське» посередництво білоруського і казахського президентів у Києві та їхні заклики повернутися до старого формату українсько-російських відносин. У цьому контексті не лише «філософським» є питання — чи можливо з фаршу знову зробити теля? Надто багато негативного було привнесено в українсько-російські відносини у 2014 році, причому не з вини української сторони, аби все повернути до того стану, «як було раніше». Власне, повільність і складність переговорного процесу в Мінську ще раз доводить слушність цієї істини.


На порядку денному бесід сторін залишаються традиційні питання врегулювання подібних конфліктів. Насамперед, це надійне припинення вогню, вихід військ на лінію розмежування (яка формально визначена у Меморандумі від 19 вересня 2014 року), відведення військ та важкого озброєння, якнайшвидше звільнення всіх заручників і полонених. Недавня історія аналогічних конфліктів у Нагірному Карабаху, Абхазії, Південній Осетії і Придністров’ї свідчить, що подібний переговорний порядок денний є механізмом «заморожування» конфлікту.
Як і в разі з наведеними конфліктами на пострадянському просторі, надто велика асиметрія в силах на користь Росії та недостатня військово-політична підтримка з боку демократичної спільноти, не дають можливості вирішувати подібні протистояння у радикальному антиімперському сенсі.
Однак цього разу наявні сподівання на те, що Росія, нарешті почне виконувати «Мінські домовленості» від 5 вересня 2014 року у повному обсязі. Для цього є багато стимулів, зокрема падіння ціни на нафту, стрімке знецінення рубля. За цих обставин, аби зберегти свій рейтинг підтримки, Володимир Путін намагається представити фактичну військово-політичну поразку Росії на Донбасі за перемогу. Його аргументація є доволі простою: «Росія не кинула руських у близькому зарубіжжі», «ДНР і ЛНР вижили», усе це разом, на превеликий жаль, залишає живучим й сумнозвісний проект геополітичної руйнації єдності території України за рахунок створення так званої Новоросії. З огляду на ці тенденції, не варто надмірно обнадіювати себе щодо досягнення миру, доки не усунені всі причини, які призвели до війни.
Звичайно, головна мета — припинити війну якомога швидше. Але навіть повернути насильно відторгнену територію замало. Потрібно переконати місцевих жителів у перевагах мирного життя саме в Україні. Якщо Україна отримає безвізовий режим з Євросоюзом, стане кандидатом на вступ до Європейського Союзу, коли в країні зміняться на краще стандарти життя — це вже буде нова історія справжнього українського успіху.

Андрій МАРТИНОВ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».