Фактично, державні кордони «змінюються» з порушенням не просто норм міжнародного права, а взагалі фундаментальних правових принципів, адже відкидання постулату про те, що «закон зворотної сили не має», може подарувати такі нелогічні сюрпризи, що будь-який ілюзіоніст у цирку визнає своє банкрутство. Жодний міжнародний договір не дозволяє захоплювати територію іншої держави, аби вчиняти збройну агресію щодо сусідньої країни. Тим паче держави, з якою є ціла низка угод про дружбу, ненапад і співробітництво.
Українське Міністерство юстиції підготувало до Європейського суду з прав людини три справи проти Росії. Найбільша справа стосується незаконної окупації Криму та охоплює всі факти щодо порушення прав людини під час цієї анексії. За даними Міністерства юстиції України, доказова база цієї справи складається з тисячі сторінок. Друга справа стосується викрадення українських дітей-сиріт. У рамках цієї справи — докази тісної співпраці російської влади з терористами, які перебувають на частині Донецької і Луганської областей України. Нарешті, третя справа стосується порушення прав Мустафи Джемілєва у зв’язку з недопущенням його на територію Криму, переслідуванням його близьких.
На стадії підготовки перебуває звернення української сторони до Міжнародного суду ООН. Висувається низка вимог щодо порушень Росією норм Конвенції про заборону фінансування тероризму. Зрозуміло, що цього факту Росія не визнає ніколи. Тому доцільно готувати арбітражне подання, заяву та направлення їх до Міжнародного суду ООН. Складено попередню суму збитків України від анексії Криму. Ідеться про 1 трильйон 80 мільярдів гривень. Підрахунок збитків від гібридної війни на Донбасі ще не проводився, адже українська влада не має доступу до багатьох об’єктів на цій території.
Також треба мати на увазі той факт, що російська сторона неодмінно висуне Україні зустрічні позови, які стосуватимуться подій в Одесі 2 травня 2014 року, ухвалення рішень щодо початку антитерористичної операції на Донбасі, «міжнародного розслідування» збиття 17 липня 2014 року малайзійського «Боїнга» над Торезом, не кажучи вже про тривалу судову тяганину в Стокгольмському арбітражі з приводу ціни на газ. До цих найбільш імовірних позовів українській стороні також уже зараз потрібно ретельно готуватися. Отже, новий, 2015 рік обіцяє бути ще й часом гучних українсько-російських юридичних війн.
Андрій МАРТИНОВ
