Оскільки апарат глави держави є аполітичним, днем раніше Ердоган офіційно попрощався з правлячою Партією справедливості і розвитку (ПСР) на надзвичайному з’їзді партії в Анкарі; він сказав: «Місія не змінилась, змінюються лише прізвища. Це не прощання, це лише початок».
Таке саме гасло було розміщено на величезному плакаті з портретами Ердогана і Ахмета Давутоглу, попереднього міністра закордонних справ. На з’їзді його офіційно обрали новим головою ПСР і тим самим прем’єром.

Аб­со­лт­но від­да­ний і ло­яль­ний
Ердоган ще за тиждень до присяги оголосив, що Давутоглу буде керівником уряду, а в кулуарах про це говорилось уже кілька тижнів.
Ердогану на цій посаді потрібна повністю віддана людина. Тому з політичної гри випав попередній президент Абдулла Гюль. Він із певного часу змагався з Ердоганом за владу, демонструючи різницю в поглядах у багатьох питаннях, також у найважливішому — планах запровадження президентської системи. Це нині пріоритет Ердогана.
Давутоглу віддавна творить з Ердоганом злагоджений тандем. Про це нагадав фільм про шлях обох політиків, продемонстрований на з’їзді. В одній зі сцен у ньому показана невдала спроба делегалізації ПСР у 2008 році (за звинуваченням у порушенні конституційного принципу світськості держави); Давутоглу звернувся до Ердогана зі словами: «Де б Ви не опинились, завжди буду з Вами». Це викликало бурхливі аплодисменти присутніх делегатів.
Давутоглу неодноразово доводив свою лояльність. Це визнав сам Ердоган, ствердивши, що однією з причин призначення Давутоглу на посаду голови партії була його детермінованість у боротьбі з так званою паралельною державою — мережею впливів, яку створили у Туреччині прихильники Феттулаха Гюлена. Боротьба з цим неоднозначним мислителем і його неформальним рухом, відомим як Хізмет (турецька служба), або Кемаат (спільнота), — це одна з головних цілей Ердогана.
Але вибір Давутоглу викликав украй протилежні оцінки серед коментаторів — від повної підтримки до гострої критики.

Від ну­ля до поб­лем
Давутоглу здобув визнання як креативний дипломат. На Заході його назвали турецьким Кіссінджером, у 2010 році він опинився на сьомому місці зі ста світових мислителів за опитуванням журналу Foreign Policy з обґрунтуванням, що його закордонна політика дозволила Туреччині знову повернутись у світову політику.
Коли у 2002 році ПСР виграла вибори, цей професор міжнародних відносин із добрим володінням англійською, німецькою і арабською став радником прем’єра Гюля, а потім Ердогана з питань закордонної політики. Швидко здобув великі впливи і почав супроводжувати керівника дипломатії під час закордонних візитів. 9-річна дочка Давутоглу Гасер Бюке написала тоді до Ердогана листа: «Чи не міг би пан вигнати тата з роботи? Я вже його майже не бачу».
Ердоган не звільнив Давутоглу, а у 2009 році зробив його міністром закордонних справ.
Давутоглу став відомим як автор концепції «стратегічної глибини», котру сформулював ще у 2001 році. В ній він визнав, що Туреччина, належачи до багатьох регіонів одночасно, повинна відігравати в них активну роль, не обмежуючись будівництвом мосту між Сходом і Заходом (географічна глибина), а за зразок ставив Османську імперію (історична глибина). Способом повернення країні давньої величі мало стати дотримання у закордонній політиці п’яти засад, найголовнішою з яких стала «нуль проблем із сусідами».
Ця концепція принесла Давутоглу велику повагу, але фіаско її реалізації останніми роками стало предметом гострої критики. Давутоглу і Ердоган почали користуватися релігійною риторикою, підтримуючи у регіоні сунітів, що, на думку багатьох коментаторів, відчужувало країну.
Зловтішники твердять, що спадщиною правління дуету Давутоглу — Ердоган є ситуація «зеро сусідів без проблем» і трагедія 49 заручників, впійманих Ісламською Державою, які із середини червня утримуються у турецькому консульстві у Мосулі.

По­лі­ти­ка впев­не­но­сті
У промові на з’їзді Давутоглу пообіцяв продовження політики впевненості в собі, яку останніми роками проводив Ердоган. Він також заявив, що не дозволить руйнувати єдність країни «паралельною державою». Пріоритетом уряду має бути економіка (особливо зменшення залежності від закордонного капіталу) і продовження мирних переговорів із курдами.
Нема сумніву, що головною метою Давутоглу буде успішна участь партії у парламентських виборах. Вони заплановані на червень 2015 року, але з’явилися спекуляції, що вони можуть відбутись уже восени, поки ПСР перебуває на хвилі виборчого успіху Ердогана. Здобуття дуже доброго результату на парламентських виборах дозволить партії змінити Конституцію і запровадити у країні президентську форму правління.

Євген Петренко