Набирає обертів громадянська війна в Іраку, яка поставила в надто незручне становище президента США Барака Обаму. Він не зміг зробити вигляд, що у міру просування бойовиків «Ісламської держави Іраку та Леванту» до Багдада все складається якнайкраще. Тому днями військово-повітряні сили США, аби призупинити наступ ісламістів, бомбували позиції цих бойовиків фактично по всьому фронту. Також довелося приймати аварійні рішення із заміною верховного керівництва Іраку та відправляти у відставку недієздатний уряд Нурі Аль-Малікі.

Свою лепту у вирішення іракської фази кризи намагається внести Європейський Союз, який днями ухвалив рішення про озброєння іракських курдів. Завдяки цьому їхні загони поступово переходять у контрнаступ на ісламістів. Не в останню чергу такому розвитку подій сприяє авантюризм командування загонів «Ісламської держави Леванту та Іраку», яке замість концентрації зусиль на вирішальних напрямках наступу на Багдад відпустило з фронту албанські загони з Косова, а решту бойовиків направило на підмогу ісламістів у сирійському місті Алеппо.

Крім того, ісламісти примудрилися спробувати відкрити ще один фронт — ліванський, захопивши декілька міст на сирійсько-ліванському кордоні. Однак таке розпорошення сил лише спровокувало серйозні військові поразки ісламістів. Звичайно, поки що зарано казати про їхній розгром, але без консолідації командування, яке буде здатне приймати раціональні, а не ідеологічні рішення, до поразки не дуже далеко.

Напруженими вважаються ізраїльсько-палестинські відносини. Чергова ізраїльська наземна операція у секторі Газа закінчилася внічию. Ізраїльська армія зачистила підземні ходи, які є комунікаціями для зв’язку між блокованим сектором Газа та Єгиптом.

Однак розрахунок на те, що військове керівництво Єгипту, яке знищує власних братів-мусульман, які є історичними союзниками палестинського ісламського руху ХАМАС, стане на бік Ізраїлю, себе не виправдало. Після того як ізраїльська військова операція здобула погану пресу в європейських засобах масової інформації, її довелося дострокового згортати.

Таким чином, Ізраїлю знову не дали силою зброї розібратися з його ворогами. Але на відміну від попередніх ізраїльсько-палестинських зіткнень, цього разу не доводилося говорити про загальноарабську солідарність. У міру поглиблення кризових явищ у більшості арабських держав регіону це поняття щезає. Нарешті найбільш заплутаною залишається ситуація у Лівії. На початку серпня на лівійсько-єгипетському кордоні у місті Тобрук зібрався новий склад лівійського парламенту. Йому вдалося ухвалити рішення про запрошення іноземних миротворців до Лівії. Проблема тільки в тому, що поки що не знайшлося охочих таких миротворців туди направити.

Європейські і регіональні союзники світських властей Лівії зручнішим для себе вважають негласну підтримку легітимного уряду у його діях проти загонів ісламістів. Така тактика досі дає непоганий ефект. Проте в цілому ситуація на арабському Сході вже давно не нагадує контрольований хаос, а більше схиляється до мережі конфліктів, які всі разом дають потужний дестабілізаційний вплив на глобальну безпеку в цілому.