Досі Франциск побував із пасторськими візитами лише в країнах Латинської Америки та Південно-Східної Азії. Існує й інша точка зору на таку географію папських візитів, яка аргументується беззаперечним фактом щодо численного домінування активних католиків саме в латиноамериканському та азійському регіонах.

Утім, навіть з цієї точки зору обрання серед європейських країн для першого пасторського візиту саме Албанії виглядає дивним, адже албанці переважно є мусульманами-сунітами, які становлять дві третини албанського суспільства. Ледь сорок відсотків налічує католицька і православна громади в Албанії.
Цікаво, що влада Албанії помітно більше надає преференцій албанським католикам, які розглядаються як запорука цивілізаційної приналежності Албанії до Європи, чим, за всього бажання, не може похвалитися Туреччина. Натомість албанські православні вважаються ледь не додатковим фактором напруженості у відносинах із сусідньою, переважно православною, Грецією.
Тому не дивно, що під час візиту Франциска до Албанії помітними були нотки християнського екуменізму. Це послання особливо важливе з точки зору орієнтації Балканських країн на європейську інтеграцію. Ті релігійні свободи, якими віруючі різних світових релігій користуються в Албанії, фактично відсутні в сусідньому, населеному переважно албанцями Косові, де православні монастирі і храми де-факто залишилися без віруючих після неодноразових етнічних чисток місцевих православних сербів.
Тим важливішим є послання Папи Франциска до всіх справді віруючих, в якому він закликав до взаємної поваги, миру та відповідальності за руйнування самих засад християнського гуманізму в сучасному світі.

Андрій МАРТИНОВ