Друге місце у Тюрінгії посіла антиемігрантська партія «Альтернатива для Німеччини». Ще нижче опинилися правлячі партії нинішньої федеральної «великої коаліції» — християнські демократи і соціал-демократи. Ледь пройшли до ландтагу Тюрінгії улюбленці федеральних соціологічних опитувань — Партія зелених та ліберали.
Але найгірше для «великої коаліції», що у Тюрінгії християнські демократи та соціал-демократи не зможуть створити земельний уряд навіть у коаліції з місцевими зеленими і лібералами. Зрозуміло, що коаліцію Лівої партії і «Альтернативи для Німеччини» взагалі неможливо собі уявити, адже це абсолютні ідеологічні антиподи.
Тож, скоріше за все, Лівій партії у Тюрінгії доведеться формувати земельний уряд меншості. Однак за будь-якого розкладу земельних політичних сил федеральна «велика коаліція» втрачає надійну більшість у верхній палаті парламенту — бундесраті, де представлені уряди усіх 16 федеральних земель Німеччини.
Жовтнева поразка партій «великої коаліції» християнських демократів і соціал-демократів на виборах до ландтагу федеральної землі Тюрінгія стимулювала дебати щодо зміни партійного керівництва. Найбільш жваво і гостро ці дебати відбуваються у Соціал-демократичній партії.
Молодіжне крило соціал-демократів закидає партійній бюрократії втрату соціального профілю партії та її перетворення на молодших партнерів християнських демократів.
Утім, поки що есдек Олаф Шольц, який виступає за збереження коаліції з Ангелою Меркель, має всі шанси наприкінці листопада перемогти на партійному з’їзді та очолити Соціал-демократичну партію Німеччини.
Не менш запекло кадрове питання вирішується у ще одній партії «великої коаліції» — Християнсько-демократичній партії Німеччини. Ще рік тому Ангела Меркель передала посаду лідера партії Аннегрет Крамп-Карренбауер.
Правда, остання так і не змогла всі зусилля сконцентрувати тільки на управлінні партією, адже Меркель після переходу Урсули фон дер Ляйєн на посаду голови Європейської комісії призначила Аннегрет Крамп-Карренбауер ще й на посаду міністра оборони ФРН.
У підсумку обох жінок опоненти у партії звинувачують у недбалому ставленні до виборчої кампанії у Тюрінгії, де християнські демократи зазнали найбільш дошкульної поразки у своїй історії.
Наприкінці листопада ХДС також проводитиме свій з’їзд, на якому очікують, що виклик креатурі Меркель — Аннегрет Крамп-Карренбауер кине Фрідріх Мерц. Останній має свої політичні порахунки з Меркель, бо саме вона витіснила його з політики ще на початку 2000-х років.
Фінансово Мерц від того тільки виграв, оскільки очолив один із найбільших німецько-американських інвестиційних фондів, але, як бачимо, сподівань на політичний реванш не поховав.
Якщо ж Мерц зможе перехопити керівництво християнськими демократами, це тільки прискорить відставку Меркель і проведення позачергових виборів бундестагу.
Відкритим тільки є питання, чи готові німецькі бізнесові та політичні еліти до такого радикального сценарію розвитку подій або очікуватимуть до вересня 2021 року, коли мають відбутися чергові вибори.