24 жовтня відбулась урочиста ексгумація останків фашистського диктатора Франсіско Франко, які рішенням уряду соціалістичного прем’єра Педро Санчеса були перенесені з мавзолею пам’яті жертв громадянської війни у Долині Полеглих на цвинтар, де спочиває його дружина.
Справа викликає багато контроверсій і, щоб уникнути протестів, останки диктатора були відтранспортовані вертольотом. Подія була головною темою медіа в останні дні.
У Каталонії знижується підтримка для «каталонської незалежницької революції»: за даними останніх опитувань, за незалежність висловлюються приблизно 44% мешканців регіону.
Це — найнижчий показник від референдуму про незалежність із 2017 року. Тоді за розлучення з Мадридом висловилися 92% учасників референдуму, який не відповідав іспанській Конституції. Щоправда, у ньому брали участь 43%, але така активність була і результатом діяльності поліції, яка ефективно блокувала доступ до багатьох виборчих дільниць.
«Єдиним вирішенням нинішньої ситуації є переговори представників автономії Каталонії з урядом у Мадриді», — переконує Ксав’єр Гінеста, заступник декана з питань зв’язків із закордоном Університету де Віц у Барселоні. Проблема, однак, у тому, що уряд Санчеса не хоче чути про такі переговори. Він не має наміру змінювати позицію також у ситуації, коли прем’єр регіонального уряду Каталонії Квім Торра відчутно пом’якшив позицію щодо автономії.
Після періоду мовчанки у початковій фазі заворушень він виразно відмежувався від вуличного насильства у виконанні молодих прихильників незалежності, але визнав, що воно є додатковим аргументом на користь необхідності переговорів з урядом у Мадриді.
«Обіцяю вам, що будемо прагнути до незалежності. Хочемо республіки Каталонії», — чітко заявив Квім Торра 1 жовтня під час відзначення другої річниці не визнаного Мадридом референдуму про незалежність. Це сталось якраз напередодні оголошення Верховним Судом Іспанії вироків від 9 до 13 років в’язниці для дев’яти каталонських діячівсепаратистів.
«Прихильники сецесії вважають, що справа статусу Каталонії є політичною проблемою і нема жодних підстав передавати вирішення цієї проблеми судовим інстанціям, як це сталося. Навіть якщо прийняти, що референдум дворічної давності з точки зору влади Іспанії був нелегальним», — пояснює Ксав’єр Гінеста.
Неможливо уявити собі, щоб переговори з урядом соціалістів у Мадриді, які, на його думку, є єдиним рішенням, були б тепер можливими. 10 листопада відбудуться чергові дострокові парламентські вибори і ніщо не зменшило б так ефективно шансів соціалістів Санчеса на успіх, як переговори з каталонськими сепаратистами. Тим більше що лідери опозиції вимагають усе твердішого курсу щодо Каталонії.
Альберт Рівера, керівник поміркованої правої партії «Громадяни», вважає, що Мадрид повинен узяти безпосередньо у свої руки владу у Каталонії і скасувати автономію бунтівного регіону.
У подібному тоні висловлюється Пабло Касадо — керівник консервативної Народної партії. Ще далі йде радикальна права партія «Вокс» (Vox), яка у певному сенсі завдячує популярність закликам до національної єдності перед загрозою ісламу й імміграції. З опитувань випливає, що вона має шанси стати третьою силою в іспанському парламенті.

Євген ПЕТРЕНКО