Заради цього зроблено перші кроки у напрямку відділення компанії з транзиту газу від «Нафтогазу України». Допоки цей процес не завершено, з правової точки зору сторони не мають суб’єкта нової угоди.
Відсутність угоди є вигідною для американської сторони, яка просуває проєкт побудови мережі терміналів з прийому скрапленого газу. Також відсутність угоди зменшує вартість української газотранспортної системи та зменшує витрати на утримання газотранспортної системи.
Правда, транзит газу — це найбільша стаття доходів держави від експорту послуг. Ситуація погіршилася після того, як Данія офіційно погодилася пропустити своїми морськими кордонами другу чергу газопроводу «Північний потік». Це відбулося після невдалої літньої спроби президента США Дональда Трампа «поторгуватись» із Данією з приводу купівлі Гренландії.
Після цього Данія повернулася до європейської солідарності у газовому питанні. Завершити побудову цього газопроводу планують до кінця поточного року.
Компанія з управління цим газопроводом заявила, що він функціонуватиме на основі положень Європейської енергетичної хартії. Тобто йдеться про фактичне розділення владних прав компаній, які видобувають газ, транспортують його та продають кінцевим споживачам.
Внаслідок цього «Газпром» має відмовитися на європейському ринку від функцій продавця газу. Але ці функції цілком успішно реалізують його європейські партнери, з якими «Газпром» перехресно володіє акціями. Також російська сторона наполягає на тому, аби Україна уклала короткостроковий (на рік) контракт цілком відповідно до Європейської енергетичної хартії.
Але в результаті цього втрачаються гарантовані довготерміновим контрактом обсяги транспортування газу і відповідні прибутки для українського бюджету. Донедавна це було майже три мільярди доларів.
Крім того, впродовж 2020–2021 років «Газпром» планує ввести в експлуатацію ще один обхідний щодо території України газопровід «Південний потік». Унаслідок цього ще більше мінімізується обсяг транзиту газу українською газотранспортною системою. Але найгірше, що відкритими залишаються принципові стратегічні питання розвитку власного газовидобутку.
Незрозуміло, чи буде відновлено проєкт видобутку сланцевого газу на території України, адже скандал із фірмою «Бурізма» вже вплутав у цю справу зацікавлену особу — президента США Дональда Трампа, який донедавна наполягав на розслідуванні ролі сина віце-президента США Джозефа Байдена — Хантера у директораті цієї компанії.
Зрештою, опозиційна Демократична партія днями проголосувала за формальний старт процедури імпічменту Дональду Трампу за тиск у питанні такого розслідування на Президента України Володимира Зеленського.
Подібні політичні скандали роблять українську газову галузь «токсичною» для іноземних інвесторів з усіма негативними наслідками для національної безпеки України. Великий бізнес не толерує до атмосфери тотальної невизначеності, яка властива енергетичній дипломатії останніми роками.