Соціологічні опитування свідчать, що чимало британців уже шкодують із приводу того, що у 2016 році взагалі відбувся такий референдум. Адже він зав’язав такий тугий вузол політичних проблем, які поки що жодна політична сила не спромоглася розв’язати або хоча б розрубати. Принаймні Борис Джонсон веде консерваторів на перевибори під прапором виходу з ЄС.
Більш радикально консерваторів за неспроможність швидко та ефективно організувати такий вихід критикують ультраправі активісти Британської національної партії на чолі з Найджелом Фараджем.
Натомість лейбористи та ліберальні демократи не просто заперечують ідею виходу з ЄС, а й наголошують на важливості проведення повторного референдуму з цього питання. Оскільки позачергові парламентські вибори навіть суто формально таким референдумом не можуть вважатися.
Проте історія залишає британській політичній еліті дуже мало часу на вирішення цього питання. Провал майже десятка спроб ратифікувати угоду про вихід дуже потужно розхитав підвалини єдності Великої Британії.
Радикальні британські уніоністи, а саме прихильники ідеї залишити Ольстер назавжди у складі Сполученого Королівства, вкрай невдоволені митними умовами виходу Британії з ЄС. Адже у такому випадку кордон між Північною Ірландією та Ірландською Республікою фактично залишиться відкритим, тобто нічого не зміниться порівняно з часами офіційного членства Великої Британії в ЄС.
У свою чергу, шотландські націоналісти вважають нинішню позачергову виборчу кампанію репетицією власного референдуму з питання незалежності Шотландії від Великої Британії. Тож до цьогорічного Різдва Британія занурюється у хаотичний виборчий процес, який може принести абсолютно несподівані результати.
Саме очікування цього вже потужно вдарило по британській економіці. Ще три роки тому вихід з ЄС вважався ліками від хвороб уповільненого темпу зростання економіки, але тепер такі «ліки» видаються гіршим за «хворобу». Також не факт, що новий склад парламенту ратифікує угоду про вихід.
Можливо, якщо прихильники виходу втратять більшість голосів у палаті громад, буде організований повторний референдум. Але у будьякому випадку зрозуміло, що чергова «крайня дата» 31 січня 2020 року також є умовною.
Навіть у разі перемоги прихильників виходу з ЄС вони до цього часу технічно можуть не встигнути ратифікувати відповідну угоду, а вихід без угоди заборонено рішенням палати громад, яку вже розпустили. Отже, політичний туман над Туманним Альбіоном стає тільки густішим.