Кожного разу, коли якась машина випадає з цього пулу через аварію чи катастрофу, стратегічний баланс сил змінюється. За останні роки американці вивели з першої лінії десятки літаків-бомбардувальників, але зберегли резерв кільканадцяти штук на заміщення втрат.
В-52 Wise Guy простояв в Арізонській пустелі більше десяти років. Виведена зі строю у 2008 році, ця машина не потрапила на металобрухт, а до так званого Резерву типу 1000, який передбачає досить швидке повернення літаків у стрій у разі потреби.
Екіпаж, який віддавав літак на зберігання, написав на ньому: «Збережіть його добре до часу, коли ми знову будемо його потребувати».
До служби повертається справжній ветеран. Серійний номер воскреслого В-52Н — це 60-034. Він означає, що будівництво літака було профінансовано у фіскальному 1960 році.
Тоді на вершині конфронтації супердержав «Боїнг» збудував понад сотню машин моделі Н — останньої модернізації легендарного бомбардувальника. Старші версії знято зі служби у 90-х роках і на службі залишилися тільки екземпляри моделі Н.
Отже, машини могли брати участь у патрульних польотах з ядерною зброєю під час холодної війни (свого часу американці тримали у повітрі В-52 по 24 години на добу), війні у В’єтнамі, операції Kanion Сolorado в Лівії, першої і другої війни у Перській затоці, бомбардуваннях Афганістану.
ВПС США хочуть мати флот у складі 76 В-52Н, але останніми роками через аварії втрачено два бомбардувальники. Тому Wise Guy мусив повернутись, як і раніше Ghost Rider — перший із двох музейних бомбардувальників, які знову стали в стрій.
Незважаючи на поважний вік і кільканадцять тисяч годин, проведених у повітрі, В-52Н виявилися надзвичайно живучими. Законсервований літак вимагав лише кількох тижнів праці, щоб самостійно піднятись у повітря.
Зі складу в Арізоні він перелетів на оперативну базу в Луїзіані. Там літак пройде серйозну модернізацію, а повноцінною бойовою одиницею стане через два роки. Американці планують, що навіть найстаріші машини у їхніх ВПС, збудовані майже 60 років тому, будуть літати до 80-річного віку!
Якщо світова ситуація погіршиться, то не виключено, що деякі літаки доживуть і до 100 років. В-52Н мають пройти ще одну модернізацію — будуть незабаром оснащені новими двигунами.
Чому американці взагалі звертаються до літаків музейного віку? Найбільш брутальна, але правдива відповідь звучить: бо не мають нових. Останній бомбардувальник був збудований у США у 80-х роках. Виявилося, що В-2 Spirit — малопомітне для радарів літаюче крило футуристичного вигляду — занадто дорогий в експлуатації.
Із запланованих спочатку понад 160 одиниць збудовано лише 21. Коротка серія зробила цей літак найдорожчим літаком у світі у перерахунку на одну одиницю — вартістю 2,1 мільярда доларів, але попри це він і сьогодні вражає уяву. Не дивно, що його таємні випробування у Неваді плутали з приземленням НЛО (UFO).
Але 20 бомбардувальників у глобальному масштабі не дають США достатнього потенціалу для нового суперництва супердержав, про яке говорить так звана доктрина Трампа. Тому в строю мають залишитися В-18 і В-52Н, необхідні для стримування, демонстрації сили, а в разі чого — і війни.
Музейні літаки можна все частіше зустріти хоча б над Балтійським морем. У цьому році американці вже раз посилали В-52 у Великобританію на навчальні польоти біля кордонів Росії і, очевидно, це не були їхні останні виступи на східноєвропейській арені.
Для чого служить літак В-52 на сучасному полі бою? В принципі для того ж самого, що і 50 років тому, — для бомбардування, нищення цілей різними видами озброєнь. Кожний В-52Н може взяти на борт 30 тонн бойового навантаження, хоча сучасне озброєння — це радше якість, ніж кількість.
В-52 є літаком із найширшими можливостями брати на борт практично всі види озброєння, які існують в американських ВПС, але нині у бомбових контейнерах літаків переважає високоточна зброя.
У разі проведення «килимового» бомбардування В-52 може скинути за один раз 51 традиційну бомбу вагою 500 фунтів, 30 1000-фунтових бомб або 20 морських мін вагою по 1 тонні. За останнє десятиліття вдосконалено системи наведення, навігації, зв’язку і пасивного захисту. «Боїнг» уже не може випускати нових літаків В-52, але зберігає всі можливості інженерної підтримки.
Нові бомбардувальники все ж таки будуються. Створення В-21 Raider («Райдер») після 10 років попередньої підготовки прискорилось у 2014 році, вже після російської агресії проти України. А ще через п’ять років пізніше метою американського озброєння вже є протистояння як Росії, так і Китаю. Тому американці все частіше говорять про збільшення замовлення на 100 нових бомбардувальників.
Програма В-21 — якщо вірити офіційним повідомленням — кілька останніх років просувається швидше, ніж усі попередні авіаційні програми, хоча спочатку планували, що бомбардувальник нового покоління стане в стрій... у минулому році.
Поліпшилося також фінансування — з відкритих фондів Пентагона проект отримав уже 5,5 мільярда доларів, а також додатково невідому суму в рамках таємних науково-дослідницьких програм. Проект виконується в режимі суворої таємниці — оприлюднений три роки тому малюнок «Райдера» — це тільки малюнок і невідомо, як він виглядає насправді.
Літак розробляється, зрештою, головним чином у комп’ютерах, бо сучасні інструменти проектування дозволяють будувати літаки без прототипів — перший збудований екземпляр стає першим поставленим у війська.
В-21 має бути малопомітним, багатоцільовим (очевидно, інакше, ніж винищувач, але має служити як платформа розвідки командування, перехоплення) і бути відносно недорогим. ВПС визначили цінову стелю у 550 мільйонів доларів за екземпляр у 2010 році. Головним постачальником є Northrop Grumman — перевірений виробник стратегічних систем озброєння.
Але перший В-21 потрапить у ВПС США не скоріше, ніж у середині наступного десятиліття. Перші оперативні ескадрильї будуть готові до виконання бойових дій на початку 30-х років ХХІ століття, всі 100 літаків мають бути збудовані до 2036 року, а якщо буде більше замовлень — відповідно пізніше.
Тим часом ВПС, у тому числі стратегічні бомбардувальники, носії ядерної зброї, мусять бути готовими до війни в кожний момент. Нагадаймо — цих ядерних платформ, включених у Договір START, є лише 49! Кожний дозволений екземпляр має бути готовим до використання.
А найкраще мати ще деякий запас про всяк випадок. Тому збережені в пустелі В-52Н ще довго будуть стратегічним резервом «вантажівок для транспортування бомб».
Петро ПЕТРІВ
