Також не варто забувати, що Іран попри підточені економічними санкціями можливості все ще має достатньо фінансових, інформаційних, військово-технічних і кадрових можливостей для розв’язання справжньої великої близькосхідної війни.
Такими уразливими точками є Сирія, лівансько-ізраїльський кордон, Ємен, Ірак. Тому не дивно, що наприкінці минулого тижня в Єрусалимі відбулися переговори радника президента США з питань національної безпеки Джона Болтона, секретаря ради безпеки Росії Миколи Патрушева та секретаря ради національної безпеки Ізраїлю Ейтана Бен-Давида.
На порядку денному були проблеми викликів Ізраїлю з Лівану, Сирії, Ірану. Крім того, зять Дональда Трампа Бернар Кушнер пропонує грошовими вливаннями вирішити палестинську проблему. Але на тлі американсько-іранського загострення ця справа відійшла на другий план.
Проте близькосхідний регіон залишається вибуховонебезпечним у кожній своїй географічній точці. Зокрема, після смерті в єгипетській в’язниці за офіційною версією від серцевого нападу колишнього президента від партії «Брати-мусульмани» Мухаммада Мурсі турецький президент Реджеп Ердоган звинуватив у вбивстві військових Єгипту.
Тобто ворожими і конфронтаційними стають навіть двосторонні відносини між близькосхідними країнами. За цих обставин ідея припинити грати з вогнем на близькосхідній бензоколонці виглядає як ніколи вчасною і логічною. Інша справа, що робити кроки від прірви війни також важко, але необхідно.
Правда, кожна зі сторін, залучених до конфлікту, сподівається отримати переваги для себе за рахунок конкурентів, що все разом руйнує правове забезпечення процесу зміцнення миру у регіоні.