Певна нормалізація грузинсько-російських відносин засвідчила збільшення кількості російських туристів у Грузії та зменшення напруження ворожої риторики.
Але минулого тижня стався дипломатичний скандал, який показав усю відносність нормалізації без вирішення проблеми відновлення територіальної цілісності Грузії. Приводом для чергового загострення стало проведення у Тбілісі «Міжпарламентської православної асамблеї».
Вважається, що після того як російський депутат-комуніст Сергій Гаврилов, який відомий своїми заявами щодо неповернення Абхазії та Південної Осетії до складу Грузії, всівся у крісло спікера грузинського парламенту, на вулиці Тбілісі вийшли учасники протесту. Відразу виступи набули яскравого антиросійського забарвлення.
У відповідь президент Володимир Путін заборонив польоти літаків російської цивільної авіації до Грузії, санкціонував припинення туристичних та економічних зв’язків.
Власне, така радикальна реакція Кремля вже не дивує. Там інстинктивно реагують на будь-які спроби колишніх радянських республік демонструвати самостійність.
Але це загострення несе уроки передусім для України та Білорусі. Українське суспільство отримало нагоду переконатися, що навіть максимальні поступки Кремлю не гарантують від рецидивів силової політики Росії проти «ворогів».
У свою чергу, власті Білорусі, які перебувають під потужним тиском кремлівських вимог конкретизації владних функцій «Союзної Держави Білорусі і Росії», теж отримали черговий привід замислитися над межами поступок національного суверенітету під російським тиском.
Одночасно зазначений конфлікт остаточно засвідчив факт завершення «пострадянської історії» та настання спроб Росії різними «гібридними засобами» повернути під свій контроль «близьке зарубіжжя».
Спроба створення «СРСР проекту 2.0» вважається варіантом вирішення проблеми правонаступництва Путіна у 2024 році, який, не виключено, таким чином намагатиметься з нуля запустити виборчий цикл свого перебування в Кремлі.