Нурсултан Назарбаєв керувався гаслом «спочатку економіка, потім політика», але неурядові казахські та міжнародні правозахисні організації звинувачували його у схильності до диктату, у нерозвинених демократичних інститутах, у надмірних повноваженнях президента.
Майже за три десятиліття перебування на вершині влади Назарбаєва не вдалося досягнути амбіційної мети увійти до тридцятки розвинених країн світу.
Свої кандидатури висунули вісім представників різних політичних сил. Вони пройшли вимогу щодо проживання останні 15 років на території Казахстану, мають вищу освіту, не мають судимості, не притягалися до відповідальності за корупційні порушення, користуються активним виборчим правом.
Задля реєстрації претенденти мали назбирати понад сто тисяч підписів виборців, надати довідку про стан здоров’я та декларацію про доходи родини.
Правозахисники наголошують, що вибори неможливо вважати дійсно рівними і конкурентними. Наступник першого казахського президента успадкував адміністративний ресурс, який дав можливість консолідувати регіональні політичні еліти та здобути перемогу.
У плавній передачі влади в Казахстані зацікавлені його ключові сусіди — Китай і Росія. Пекін і Москва вважають, що Казахстан залишається об’єднуючою ланкою для країн центральноазійського регіону.
Правда, Касим-Жомар Токаєв не лише успадкував владу, а й серйозні соціально-економічні проблеми: очікування казахів від нового президента щодо поліпшення своїх соціальних умов буття є великими.
Новому президентові доведеться вирішувати проблеми нерівномірності розвитку окремих регіонів Казахстану, серйозні екологічні проблеми та відвойовувати національний суверенітет у взаємодії з транснаціональними корпораціями, які контролюють видобуток казахських ресурсів.
Тому насправді новому президенту Казахстану доведеться напружено поборотися за зміцнення влади шляхом поліпшення соціально-політичних умов життя більшості казахських громадян.