Після зустрічі не оголошено жодних комюніке; американська сторона поки що не підтвердила, що відбудеться зустріч президентів США і РФ під час саміту G20 в Осаці в червні ц. р., чого добивається російська сторона.
Візит Помпео в Росію вписується у помітну останніми тижнями активізацію російсько-американського діалогу. 17 квітня у Москві директор з питань Росії і Євразії у Раді національної безпеки США Фіона Хілл зустрілась із помічником президента РФ Юрієм Ушаковим, представниками МЗС і Ради безпеки РФ.
З травня відбулася понадгодинна телефонна розмова президентів Трампа і Путіна, присвячена проблемам Венесуели, Північної Кореї і України, контролю ядерних озброєнь і торговельному обміну.
6 травня керівник американської дипломатії Майк Помпео зустрівся зі своїм російським відповідником при нагоді саміту Арктичної ради у Рованіємі.
Лідери і дипломати США та Росії підкреслюють добру, щиру атмосферу переговорів і декларують прагнення до подальшого діалогу і пошуку спільних напрямків співпраці. Про це говорив, зокрема, Майк Помпео після зустрічей у Рованіємі і Сочі.
Президент Трамп у Твіттері після телефонної розмови з Путіним назвав її «дуже доброю» і заявив про існування «великого потенціалу для добрих відносин із Росією».
Серед потенційних тем співпраці США і РФ Помпео назвав боротьбу з тероризмом і непоширення ядерної зброї. 13 травня Трамп пообіцяв зустрітись із Путіним під час саміту G20 в Осаці (28–29 червня), а 14 травня Путін заявив, що помітив його щиру волю поліпшення відносин із Росією.
Одночасно РФ і США продовжують критикувати одне одного. Це відбулося під час загострення політичного конфлікту у Венесуелі, де 30 квітня визнаний Заходом легальним президентом і підтримуваний США Хуан Гуайдо здійснив спробу захоплення реальної влади у країні.
У цей день Помпео публічно звинуватив Росію, що під її тиском підтримуваний Москвою венесуельський диктатор Ніколас Мадуро не покинув країни. Першого травня у телефонній розмові Помпео і Лавров обмінялися звинуваченнями щодо російських дій із дестабілізації у Венесуелі та щодо порушення міжнародного права у США.
Лавров застерігав США від збройного втручання у Венесуелі. Цього самого дня радник президента США з питань національної безпеки Джон Болтон, повторивши звинувачення на адресу Росії, пригрозив, що вони негативно вплинуть на двосторонні відносини.
Американська сторона під час всіх зустрічей і контактів із Москвою порушувала питання про втручання Росії в американські вибори, а російська сторона їх відкидала. Перед зустріччю з Лавровим у Рованіємі Помпео заявив, що США збираються протидіяти агресивній політиці РФ і Китаю в Арктиці і звинуватив Москву у мілітаризації цього регіону.
Як негативний щодо Москви жест можна також вважати скорочення візиту Помпео у РФ. Він скасував свій візит до Москви 13 травня через несподівані консультації у Брюсселі на тему Ірану. У свою чергу, Путін запізнився на три години на зустріч із Помпео у Сочі через візит на військовий полігон.
Ніщо, що публічно сказали після розмов у Сочі Помпео і Лавров, не свідчить про якийсь перелом, а тим більше зближення позицій США і РФ з ключових питань.
Сторони повторювали свої принципові позиції з питання Венесуели, Сирії, Ірану, України чи контролю за озброєннями.
Зокрема, Лавров закликав США до переговорів про продовження Договору про скорочення стратегічних ядерних озброєнь з 2010 року (новий START) і врахування російських постулатів щодо засобів його перевірки, тоді як Помпео дав зрозуміти, що це повинно стати елементом ширшого договору, у тому числі з участю Китаю.
Лавров говорив про реалізацію новою владою України Мінських домовленостей, а Помпео закликав Росію звільнити українських моряків, арештованих під час інциденту у Керченській протоці.
З’явилися також інші критичні зауваження: Лавров звинуватив США у спробі втручання у внутрішні справи Росії (назвавши, наприклад, 20 мільйонів доларів, наданих законом Держдепартаменту США на підтримку у Росії розвитку демократії і громадянського суспільства).
Помпео натомість попередив Росію щодо спроби втручання у президентські вибори в США у 2020 році, погрожуючи серйозним погіршенням у такому випадку взаємних відносин.
Можна помітити, що російська сторона пов’язує певні сподівання з черговою безпосередньою зустріччю президентів Путіна і Трампа (яка може відбутись із нагоди саміту G20 в Осаці в кінці червня), якої вона старанно домагається.
По-перше, це пов’язано з російською оцінкою Трампа як політика, податливого на вплив і схильного до нестандартних дій, із бізнесовим підходом до переговорів.
По-друге, з надією Кремля, що після публікації в середині квітня доповіді спеціального прокурора Мюллера, яка очистила Трампа і його співпрацівників від звинувачень у співпраці з Росією перед президентськими виборами у США в 2016 році, політично зміцнілий президент США має ширше поле маневру щодо Москви і може ініціювати нормалізацію двосторонніх відносин.
Як здається, частина російського істеблішменту сподівається, що після демонстрації Москвою певного негативного потенціалу (особливо останнім часом у Венесуелі) можливим є своєрідний торг із Вашингтоном (наприклад, відмова Москви від підтримки режиму Мадуро взамін за поступки для Росії в Україні).
Поліпшення російсько-американських відносин у передбачуваному майбутньому малоймовірне. Одна уміло формоване Росією враження про можливість нового «ресету» може поглибити недовіру до американської адміністрації з боку критичних до неї політичних еліт США і Європи.
Петро ПЕТРІВ