У відповідь демократи, яким не вдалося отримати політичний капітал із розслідування спеціального прокурора Роберта Мюллера щодо можливих зв’язків Трампа з Росією, почали «копати глибше» та звернулися до німецьких банків із пропозицією оприлюднити банківські документи, які стосуються можливого отримання Трампом кредитів від Росії.
Реагуючи на це, Дональд Трамп звернувся до суду з позовом щодо заборони Deutsche Bank передавати на запит комісії Конгресу США інформацію щодо фінансових трансакцій родини Трамп. Демократи сподіваються знайти у німецькому банку докази фінансово-кредитних зв’язків Трампа з Росією.
Вважається, що до 2016 року німецький банк видав Трампу кредити на два мільярди доларів, походження яких пропонується з’ясувати. Але німецькі банки не поспішають це робити, адже не бажають створювати прецедент підпорядкування американській юрисдикції.
Питання американського правового втручання у справи німецької економіки є дуже дражливим, зважаючи на ризики потрапляння деяких німецьких компаній під дію американських економічних санкцій за участь у будівництві другої черги газопроводу «Північний потік» дном Балтійського моря.
За цих обставин німецька банківська система не може дозволити собі визнати вимогу американського суду або комісії Конгресу, що автоматично означатиме й перспективу визнання законності американських санкцій за будівництво газопроводу. Тож сучасні американсько-німецькі відносини отримали ще один привід для загострення.
На тлі відносних внутрішньополітичних успіхів, незважаючи на провал спроби побудувати прикордонну стіну з Мексикою, Трамп стикнувся з гострими зовнішньополітичними кризовими явищами. Зокрема, команда Трампа сподівалась отримати швидку й гучну зовнішньополітичну перемогу у Венесуелі.
Проголошений президентом Венесуели на початку січня поточного року Хуан Гуайдо знову спробував мотивувати військових здійснити державний переворот, але докладених заради цього зусиль виявилося замало для успіху. Чинний президент Ніколас Мадуро знову утримався при владі, хоча економічне становище у Венесуелі погіршується з кожним днем.
Союзник Трампа у Латинській Америці — президент Бразилії Жаїр Болсонару наказав зупинити виконання угоди про друк венесуельської національної валюти на бразильських друкарських потужностях. Тож економічний тиск на Венесуелу посилюється.
Проте здається, що в команді Трампа немає згоди щодо тактики усунення від влади Мадуро. Умовні «голуби» вважають, що варто дочекатися, коли «плід дозріє» і сам упаде. Натомість «яструби» на чолі з радником президента з питань національної безпеки Джоном Болтоном та державним секретарем Майком Помпео наполягають на розгляді варіанта прямого американського військового втручання у Венесуелі.
Це поки що не викликає захвату у міністра оборони США Патріка Шенахана, який не виключає можливості залучення на підтримку венесуельської опозиції близько п’яти тисяч найманців із приватних військових компаній.
Утім, Трамп не поспішає перетворювати Венесуелу на головний аргумент для критиків своєї зовнішньої політики. Він вимушений враховувати, що венесуельська криза розгортається на тлі чергового загострення на Близькому Сході.
Після американського ультиматуму Ірану щодо згортання іранської ядерної програми у повному обсязі палестинські радикали із сектора Газа розпочали масові ракетні обстріли території Ізраїлю.
Зважаючи на ці тенденції, низка зовнішньополітичних криз, до яких залучена адміністрація президента Трампа, може погіршити його перспективи обрання на другий президентський термін.