Британський прем’єр-міністр Тереза Мей, яка після негативного голосування з питання ратифікації Угоди про умови виходу Великої Британії з Євросоюзу дивом отримала вотум довіри уряду, повинна представити Палаті громад чіткий план «Б».
Ідею повторного референдуму Тереза Мей послідовно заперечує. Отримання її урядом вотуму довіри виключило реалізацію сценарію проведення позачергових парламентських виборів, за результатом яких можливо було б провести новий референдум.
Але найгірше для Британії те, що єдина можливість, пов’язана з переглядом Угоди про умови виходу, заперечується Євросоюзом. Брюссель пропонує Лондону також обмежений алгоритм можливих дій.
По-перше, взагалі відмовитися від виходу; по-друге, вийти без Угоди, але цей варіант для обох сторін є «аварійним» і найгіршим із непрогнозованими негативними наслідками; по-третє, відкласти кінцеву дату початку виходу (нагадаємо, що це 29 березня 2019 року) та повернутися за стіл переговорів.
Із зазначених варіантів дій лише третій виглядає більш-менш реалістично. Проте насправді й він дуже непростий. Передусім тому, що Ірландія категорично відмовилася підписувати з Великою Британією окрему угоду про режим ірландсько-британського кордону після виходу Британії з Євросоюзу.
Саме це питання стало останнім цвяхом у труну попередньої Угоди про вихід. За цих обставин не можна виключати ані початку виходу Британії без Угоди з усіма ризиками для національної економіки та політичної репутації держави, ані залучення до політичних консультацій королеви Єлизавети II.
У найгіршому варіанті саме Її Величність як символ Британії може ініціювати проведення додаткових консультацій щодо пошуку шляху виходу з глухого кута.
Натомість Сполучені Штати Америки нині встановлюють новий сумний рекорд тривалості «шатдауну», тобто блокування державних видатків, зважаючи на не затверджений Конгресом державний бюджет.
Каменем спотикання на цьому шляху стало бажання президента Дональда Трампа отримати понад п’ять мільярдів доларів на будівництво прикордонної стіни між США і Мексикою. Але більшість демократів у Палаті громад виступають проти цього проекту.
У підсумку вперше за понад 100 років у січні заробітну плату не отримали не тільки американські державні службовці, але й військові. Це ставить під пряму загрозу національну безпеку Сполучених Штатів Америки.
Здавалося, що зазначені ризики повинні були стимулювати пошук компромісу між Трампом і демократами. Проте кожна зі сторін висуває умовами компромісу його досягнення передусім з урахуванням власних політичних інтересів.
Зокрема, Трамп декларує готовність «вдарити по руках» із демократами за умови, якщо вони виділять бажану для нього суму на проект стіни, натомість він не блокуватиме ініціативи демократів щодо розширення соціальних програм допомоги вже наявним на території США емігрантам.
Однак демократи виявилися не готові до компромісу на умовах Трампа: спікер Палати громад Ненсі Пелозі пропонує Трампу відмовитися від ідеї побудови стіни та спрямувати усі кошти цієї програми на збільшення соціальної допомоги мігрантам.
Трамп таку ініціативу називає заохоченням новим нелегальним мігрантам проривати державний кордон США. Отже, так само як і у Великій Британії щодо Брексіту, у США з приводу шатдауну влада і опозиція, говорячи термінологією боксу, увійшли у клінч, коли дії сторін взаємно блокуються.
Причому несподіваний вихід із клінчу може загрожувати політичним нокдауном для будь-кого з «боксерів». Надто великі ставки зробили Мей і Трамп у принципових для себе питаннях.