Зважаючи на тісні зв’язки правлячої катарської династії із США, це є також додатковою неприємністю для Саудівської Аравії.
Тому у намаганні поліпшити саудівсько-американські відносини королівство пішло на подальші поступки. Символом цього став початок переговорів із США щодо можливості створення на Близькому Сході військово-політичного союзу проти зовнішньої агресії. У західній пресі цей гіпотетичний блок уже названо «близькосхідним НАТО».
Це — не перша спроба сформувати такий альянс. Відразу після завершення холодної війни була спроба перетворити Асоціацію співробітництва держав Перської затоки не тільки на зону вільної торгівлі, а й на військовий блок.
Однак цю амбіційну мету реалізувати не вдалося. Насамперед тому, що не всі емірати Перської затоки готові були визнати беззаперечне регіональне лідерство Саудівської Аравії.
Традиційно опозицію до Саудівської Аравії очолювали Катар, Кувейт та Об’єднані Арабські Емірати. Але навіть союзні до саудівців Бахрейн і Оман виявилися неготовими безумовно підтримувати Саудівську Аравію в усіх починаннях.
Цього разу до участі у проекті «близькосхідного НАТО» запрошені Єгипет та Йорданія. Обидві країни досить глибоко залучені у саудівську зовнішню політику, адже саудівські капітали та кредити мають помітний вплив на економіку Єгипту та Йорданії.
Інша справа, що єгипетські військові, які відіграють вирішальну роль у політичному житті країни, останнім часом намагаються тримати дистанцію від Саудівської Аравії. Не в останню чергу через залучення саудівської армії до громадянської війни в Ємені.
Також неоднозначною є позиція Йорданії щодо єменської громадянської війни та ролі у цій трагедії Саудівської Аравії. Крім того, Єгипет та Йорданія не завжди готові підтримувати Саудівську Аравію в її гострому протистоянні Ірану.
Власну позицію щодо Ірану мають і партнери саудівців по Перській затоці. Кувейт пам’ятає підтримку Ірану від іракської агресії 1990 року. Катар вбачає в Ірані природну противагу домінуванню Саудівської Аравії. Ще більше на Іран орієнтується Бахрейн, де населення в основному представлено шиїтами.
Але найгострішим питанням є реакція Ізраїлю на очікуваний військово-політичний блок арабських країн. Ізраїль не має позитивного історичного досвіду відносин із військовими коаліціями арабських країн.
Звичайно, сучасні ізраїльсько-саудівські відносини є дуже специфічними: ізраїльський спецназ фактично є особистою охороною саудівського монарха та наслідного принца. Тому на перший погляд Ізраїль зацікавлений в об’єднанні арабських країн проти шиїтського Ірану. Але завжди є ризик переорієнтації арабів на антиізраїльські позиції.
Отже, з тактичної точки зору згода Саудівської Аравії долучитися до формування «близькосхідного НАТО» скоріше нагадує казки «Тисячі і однієї ночі».