За цих обставин головною проблемою для Терези Мей є фактичний розкол у середовищі Консервативної партії. Поки що вона як її лідер виграла боротьбу за збереження своєї лідерської позиції: аргументи Мей ґрунтуються на потребі забезпечення правового режиму виходу Великої Британії з ЄС.
Водночас ціною збереження на посаді стало її зобов’язання не висувати своєї кандидатури на чергових виборах палати громад навесні 2022 року. Тобто Мей зробила питання Брексіту головним для своєї політичної кар’єри.
Інша справа, що чимала частина депутатів від Консервативної партії більшість положень цієї Угоди вважає зрадою національних інтересів.
Зокрема, йдеться про виплату «компенсації» до бюджету ЄС із розрахунком виплати британського внеску до гаманця ЄС до самого завершення процедури Брексіту наприкінці 2020 року.
Ще одним подразником є врегулювання питання кордону між Ірландською Республікою у складі ЄС і Ольстером (Північною Ірландією) на умовах ЄС. Крім того, питання статусу Гібралтара Британія за Угодою про Брексіт зобов’язалася врегульовувати на основі домовленостей з Іспанією. Уряду Терези Мей важко пояснити правильність такої великої кількості компромісів фактично на умовах ЄС.
Опозиційні лейбористи зазначають, що складно визначити, що гірше: виходити з ЄС на «компромісних умовах» або взагалі без Угоди. Останній варіант може привести до серйозної соціально-політичної кризи з негативними наслідками для британської єдності.
Процедура ратифікації стала часом істини не тільки для політичної кар’єри Терези Мей, а й для середньострокового майбутнього Великої Британії.
Фактичний розкол британської політичної еліти вже ускладнив пошук виходу з глухого кута політичного лабіринту, куди Велика Британія зайшла після референдуму 23 червня 2016 року. Найгірше, що вихід із цього глухого кута не має оптимального варіанта.
Поки що зрозуміло, що саме голосування відбудеться вже після різдвяних канікул, скоріше за все, у січні 2019 року. Якщо цього знову не відбудеться, тоді під питанням опиниться хронологія виходу, яка має офіційно розпочатися 31 березня 2019 року.
Принаймні Європейський Союз чітко заявив Терезі Мей, що не збирається поновлювати переговори щодо можливих змін Угоди про умови виходу Британії.