Бюджет зони євро з 2021 року
Лідери обох держав запропонували створення до 2021 року бюджету зони євро з метою конвергенції, стабілізації і поліпшення конкурентоспроможності її учасників.
Інвестиції в державах зони євро будуть фінансуватися з ресурсів бюджету зони євро, який ще має бути створений.
Про це свідчить його конструкція: як і багаторічні фінансові рамки (БФР) ЄС, він має бути багаторічним, інвестиційним бюджетом під управлінням Єврокомісії і отримувати ресурс із тих самих джерел, що і БФР.
Варто підкреслити, що бюджет зони євро має набрати чинності у 2021 році, тобто у тому самому, що і БФР на 2021–2027 роки.
Німеччина буде підтримувати виділення з БФР ЄС частини ресурсів тільки для держав зони євро, як це запропоновано Європейською комісією для держав зони євро у проекті БФР на 2021–2027 роки.
Стане можливою підтримка держав валютного союзу, які найбільше потерпають від кризи, зокрема шляхом створення фонду підтримки безробітних, що вже раніше було важливою вимогою німецької СДПН. Якщо такий сценарій реалізується, то нові ресурси стануть реальною допомогою.
Намір створення бюджету зони євро попри декларативність можна вважати переломом. Німеччина багато років блокувала створення подібного інструменту, нині вона змушена до поступок взамін на підтримку Францією спільної міграційної політики.
Встановлення бюджету зони євро буде неоднозначно зустрінуте в ЄС і у Німеччині зокрема. Представники ХСС, Економічної ради ХДС, Німецької Торгово-промислової палати та деяких інших аналітичних установ критикують цю пропозицію, яка створює умови для введення фінансових трансферів між державами зони євро.
Поки не буде визначена форма і зміст бюджету, його створення не є неминучим, тим більше що у 2021 році відбудуться чергові парламентські вибори до бундестагу. Берлін може спробувати заблокувати цей проект на нижчих виконавчих рівнях, як і у випадку проекту банківського союзу.
Хоча держави зони євро визначили точний графік чергових етапів створення банківського союзу включно з поступовим формуванням спільних фондів гарантування депозитів із 2016 року, опір ФРН привів до призупинення реалізації цього проекту.
Можна очікувати негативного ставлення до створення бюджету валютного союзу таких держав зони євро, як Австрія, Голландія чи Фінляндія.

Тісніша координація закордонної політики ЄС
У декларації Німеччина і Франція висловилися також за збільшення ефективності і поліпшення координації спільної закордонної і безпекової політики ЄС.
Німеччина пропонує обговорити можливість голосування простою більшістю з питань закордонної і безпекової політики та створення Ради безпеки ЄС (РБ) з метою кращої координації закордонної політики ЄС.
Деталі цієї пропозиції невідомі. Пропозицію створення РБ ЄС ще у 2016 році висунув тодішній міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмайєр разом зі своїм французьким колегою Жаном-Марком Ейро. Її повторив на конференції «Об’єднана Європа» 13 червня у Берліні нинішній міністр закордонних справ ФРН Хайко Маас.
Згідно з цією пропозицією Європейська Рада повинна раз на рік проводити засідання, як РБ ЄС, концентруючись на питаннях безпеки. Зустрічі і засідання мають готуватися міністрами оборони, закордонних і внутрішніх справ. Проте незрозуміло, на яких засадах держави будуть брати участь у засіданнях, та чи окремим державам буде надане право вето.
Можливість змін у спільній закордонній та безпековій політиці можна вважати поступкою Франції на користь Німеччини. Канцлер Меркель, як і міністр Маас, раніше вже висловлювалися за посилення ефективності закордонної і безпекової політики шляхом виділення питань, щодо яких рішення можуть прийматися простою більшістю голосів, проти чого була Франція.
Для Берліна спільна закордонна політика ЄС має все більше значення, а консолідація держав ЄС допоможе згладити наслідки негативних міжнародних тенденцій.
Декларація підтримує позицію Меркель з міграційної політики. Але і застерігає щодо односторонніх і нескоординованих дій, які можуть поділити Євросоюз і становлять загрозу існуванню зони Шенгена.
Вказано на дві засади майбутньої політики ЄС щодо біженців: порозуміння з державами з-поза ЄС (наприклад, в Африці) з метою затримання в них іммігрантів за зразком договору ЄС — Туреччина та збільшення чисельності функціонерів агентства Frontex і розширення його повноважень.

Риторична єдність кліматичної політики
Заява з Месеберга включає також підтвердження зобов’язань обох країн у реалізації багаторічних цілей Паризького кліматичного договору. Він має особливе значення для Франції і Німеччини, оскільки обидві країни брали активну участь у завершенні переговорів із глобального кліматичного договору у грудні 2015 року.
Відповідно до цього Договору 194 держави-учасниці зобов’язались утримати середню глобальну температуру на рівні, меншому від 2°С понад середній рівень доіндустріального періоду.
Нині Договір ратифікували 177 держав, що відповідають за приблизно 87% глобальної емісії тепличних газів.
Месеберзька декларація включає тези про реалізацію Євросоюзом своїх зобов’язань Кліматичного договору: розробку європейської стратегії скорочення емісії до 2050 року, ревізію добровільних зобов’язань до скорочення емісії (NDCs) до 2020 року та прийняття нових зобов’язань у галузі кліматичної політики під час конференції COP 24 у Катовіце.
Декларація передбачає формування німецько-французької робочої групи з питань зміни клімату на міністерському рівні, яка має займатися, зокрема, координацією енергетичної трансформації та додатковим оподаткуванням емісії CO2. Париж підтримує також установлення мінімальної ціни на викиди (нині це приблизно 15 євро за тонну).
Пропозиції, пов’язані з кліматичною політикою, належить розуміти як підтвердження продовження німецько-французької співпраці в цій галузі, а не оголошення конкретних дій. Обидві країни все більше розходяться у питанні кліматичної політики.
Франція в останні роки ефективно скорочувала емісію, тоді як Німеччина мала проблеми з дотриманням зобов’язань з їх скорочення. З найновіших оцінок німецької неурядової організації Oko-Institut випливає: якщо емісія тепличних газів не почне зменшуватися, Берлін буде змушений заплатити 30 мільярдів євро за додаткові права на емісію у 2021–2030 роки.

Месеберг починає процес реформ
Декларація з Месеберга визначає напрямок подальших змін у ЄС. Вона виражає позицію значної частини німецької політичної еліти, у тому числі ХДС, зелених і СДПН.
Зміст декларації може стати основою німецької стратегії реформ в ЄС також після чергових виборів і змін уряду у ФРН. Тим самим пропозиції починають процес, який триватиме у майбутньому.
Зміни у закордонній і безпековій політиці можуть у підсумку привести до переходу від прийняття рішень консенсусом до визначення напрямків закордонної політики ЄС меншими групами держав із домінуючою роллю Франції і Німеччини.

Євген ПЕТРЕНКО