Адже лише у такому випадку можна буде хоча б частково компенсувати збитки, які будуть неминучими у разі посилення китайськоамериканської торговельної війни. Тому саміт Шанхайської організації співробітництва в Циндао пройшов під знаком поглиблення інвестиційного і торговельноекономічного співробітництва.
Досі провідними питаннями діяльності Шанхайської організації співробітництва були проблеми регіональної безпеки. Заради цього у 1996 році зазначену організацію й створили. Відтоді Росія і Китай регулярно демонструють незгоду зі стаціонарною присутністю США і військ НАТО в Афганістані.
Така розстановка сил обумовила налагодження взаємодії Шанхайської організації співробітництва з іншими ключовими регіональними потугами — Іраном, Індією і Пакистаном. Кожна з цих країн має власний інтерес до афганської проблематики.
Зокрема, Іран розглядає Афганістан як ланку американської мережі ізоляції Ірану. Для Індії афганська тематика стала загрозою національній безпеці після виведення радянських військ з Афганістану у лютому 1989 року.
Відтоді ісламські радикали з Афганістану інфільтруються до спірного між Індією і Пакистаном штату Кашмір.
Але й для Пакистану Афганістан є джерелом постійних загроз. Адже у зоні проживання пуштунських племен фактично відсутній афганськопакистанський кордон, унаслідок чого пакистанські ісламські радикали отримують постійну підтримку від своїх афганських колег.
Це є слабкою ланкою національної безпеки й для Китаю. Пекін стурбований негативним впливом ісламського фактора на суспільнополітичну ситуацію в китайському СінцзянУйгурському автономному окрузі.
На саміті у Циндао Китаю вдалося, принаймні декларативно, вирішити ключові торговельні питання і проблеми безпеки. На наступний рік Китай передав головування Киргизстану.
Сьогоднішня Центральна Азія виглядає тимчасово сплячим вулканом. Правлячі у Казахстані, Киргизстані, Узбекистані, Таджикистані еліти розглядають Шанхайську організацію співробітництва як структуру, що надає додаткові зовнішні гарантії збереження внутрішньополітичної стабільності.
Але насправді перспективи розвитку співпраці у форматі Шанхайської організації співробітництва виглядають туманно. Організацію цементує російськокитайське співробітництво, яке стрімко розвивається.
Однак вузол неврегульованих протиріч у Центральній Азії і привнесені протиріччя індійськопакистанських відносин створюють потенціал ризиків і невизначеності, які можуть дестабілізувати організацію зсередини.