Утім, головне значення у цьому проекті має австрійська участь як із фінансової точки зору, так і з технічної. Консорціум австрійських і ліхтенштейнських банків декларує намір продовжити фінансування проекту «Південний потік». Таким чином Кремль знову намагається зіграти у звичну гру «поділяй і володарюй», тобто пробує розколоти консолідовану східноєвропейську політику Європейського Союзу.
Нагадаємо, що самій Австрії не звикати до політичних санкцій із боку Євросоюзу, адже 2000 року обмеження були введені у відповідь на входження ультраправої популістської партії «Свобода Йорга Хайдера» до правлячої коаліції з Австрійською народною партією. Позаяк російський капітал вільно почувається в австрійських та ліхтенштейнських банках, таким само потужним залишається й російський політичний вплив на австрійську політичну та бізнесову еліти.
Скандальні нотки віденському візиту Володимира Путіна надає загальний політичний фон. Оскільки триває третя газова війна Росії проти України, гучно відбувається гра російськими військовими м’язами на східному кордоні України, а наприкінці поточного тижня Україна, Грузія і Молдова підписують економічні складові угод про асоціацію з Євросоюзом. Враховуючи це, реанімація проекту побудови газопроводу «Південний потік» може вважатися своєрідним реваншем Кремля, бо росіянам вкотре вдалося показати вразливі місця спільної європейської енергетичної політики та довести декларативність режиму економічних санкцій.
Зрозуміло, що гучність такого політично-енергетичного скандалу неодмінно вдарить рикошетом по самому проекту «Південний потік». Сполучені Штати Америки не приховують наміру будь-що заблокувати його реалізацію. Звичайно, Австрія як нейтральна держава може нехтувати рекомендаціями, які надходять із Вашингтона країнам — членам Північноатлантичного альянсу, але австрійська поведінка ставить під сумнів спроможність й Європейського Союзу стимулювати свої держави-члени до погодженої політики навіть ціною певних обмежень суверенних економічних інтересів.
Тож якщо рішення австрійського уряду відновити співпрацю з Кремлем в енергетичній сфері в найбільш гострий момент протистояння Росії і Заходу не буде відкоректоване Європейським Союзом, ця структура знову розпишеться у своїй безпорадності з усіма негативними наслідками для процесу європейської інтеграції. Тому що тактична вигода, яку австрійський бізнес розраховує отримати від проекту «Південний потік», може коштувати стратегічної поразки. Чого не хотілося би всім прихильникам мирної, об’єднаної не тільки спільними бізнесовими інтересами Європи.