Правда, переможцями у революції виявилися не ісламісти, а найбільш впливові клани, які контролюють зони видобутку нафти. Зрозуміло, що такий стан справ ісламістів не влаштував, і вони вирішили переграти ситуацію на свою користь. Позаяк радикальні загони ісламістів становлять серйозну загрозу для всіх без винятку автохтонних лівійських племен і кланів, час від часу вони «забувають» про ворожнечу між собою, аби спільним фронтом виступити проти ісламістів.
Саме тому досі не справдився сумний прогноз територіального розпаду Лівії на провінції Кіренаїка, Тріполітанія і Феццан, адже конкуруючі лівійські клани вимушені самим життям триматися разом, щоб не програти все ісламістам. Так у загальним рисах виглядає картина політичного життя Лівії після Каддафі.
25 червня 2014 року відбулися позачергові вибори парламенту Лівії. Оскільки радикальні ісламісти не вважають виборчу процедуру прийнятною для своїх фундаменталістських принципів, суть їхньої участі у виборчому процесі полягає у спробах його зриву. Лівійські ісламісти слушно вважають, що суцільний військово-політичний хаос у країні має їм допомогти здобути вирішальну перемогу над конкурентами та встановити силовим способом у Лівії радикальний ісламістський режим.
Ясна річ, що такий сценарій розвитку подій жодним чином не влаштовує як найближчих сусідів Лівії — Єгипет, Туніс та Алжир, так і Євросоюз зі Сполученими Штатами Америки. Усі вони із занепокоєнням стежили за розвитком подій у Лівії.
На початку березня було оголошено вотум недовіри уряду Алі Зейдана. На тлі постійних збройних сутичок за перерозподіл контролю за нафтовидобувними районами країни і термінами експорту нафти новий уряд на чолі з бізнесменом Ахмедом Майтигом був сформований лише на початку травня. Але не всі зацікавлені клани були задоволені цим фактом.
Тим часом до Лівії повернулася значна кількість доморощених ісламістів, які воювали донедавна на фронтах сирійської громадянської війни. Вони зажадали своєї частки прибутків від експорту нафти. У підсумку на початку червня Верховний суд Лівії ухвалив рішення про незаконність призначення уряду Ахмеда Майтига та закликав провести позачергові парламентські вибори. За обставин, які склалися в Лівії, політичним дивом став сам факт проведення виборів. Утім, це не означає, що швидко буде сформований новий уряд і у країні запанує стабільність і процвітання.
Скоріше за все, партії (фактично це політичне представництво кланово-племінних об’єднань), які пройшли до нового складу парламенту, знову досягнуть тимчасового компромісу. Однак установлення миру у країні залежатиме від їхньої спроможності консолідувати свої зусилля, організувати зовнішню західну допомогу та нарешті перемогти на полі бою ісламістів. Проблема тільки в тому, що лише Аллаху відомо, скільки часу і чергових позачергових виборів для цього знадобиться.
Андрій МАРТИНОВ
