У 2012 році, тобто відразу після початку війни, режим аятол створив Народні сили оборони під наглядом іранських спеціальних сил Аль-Кудс. Народні сили оборони налічують від 50 до 100 тисяч членів, а Корпус вартових Ісламської революції отримав цінний досвід у Сирії та Іраку.
Для Ізраїлю подальше зміцнення і консолідація цих сил становить загрозу, особливо враховуючи, що незабаром він може залишитись один на один із ворожим оточенням.
Правда, президент Дональд Трамп відклав реалізацію обіцянки, що «вже скоро» американські війська покинуть Сирію. У будь-якому разі американці не будуть постійно тримати своїх вояків на Близькому Сході. У цьому контексті слабкою втіхою для Ізраїлю є відмова адміністрації Трампа від домовленості з Іраном.
Про зростаючий вплив Ірану у регіоні неодноразово попереджав прем’єр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху. Під час торішнього візиту до Лондона він заявив, що місце так званої «Ісламської Держави» у регіоні займає Іран.
«Вони хочуть перенести авіаційні бази, щоб їхні винищувачі відділяли від Ізраїлю секунди польоту, вони хочуть розмістити шиїтські дивізії на віддаль плювка від Ізраїлю», — заявив Нетаньяху.
Ще сильніше це сформулював наприкінці квітня міністр оборони цієї країни Авігдор Ліберман під час зустрічі у Мюнхені з американським міністром оборони Джеймсом Меттісом. Ліберман сказав, що «є три ключові проблеми: Іран, Іран, Іран».
Зростаюча кількість інцидентів і нестійкість існуючих союзів привели до ситуації, коли для влади Ізраїлю та Ірану конфронтація здається правдоподібною чи навіть неминучою у майбутньому.
Саме тому Ізраїль робить спроби ослаблення Ірану і дає чіткий сигнал, що не збирається погоджуватись із перебуванням військ цієї країни поблизу від своїх кордонів.
Ізраїльська влада вже поінформувала Росію і Сполучені Штати Америки, що в разі іранської атаки на їхню територію ізраїльська армія вдарить по всіх іранських базах на території Сирії.
Колишній керівник розвідки Амос Ядлін, нині директор Інституту аналізу національної безпеки, сказав, що травень 2018 року став найнебезпечнішим для країни після травня 1967 року, тобто місяця напередодні Шестиденної війни. Головну причину загрози становить потенційна війна з Іраном і його союзниками.
Петро ПЕТРІВ
