Ромпей згадує, як президент Обама, якого він дуже добре знав, нарікав, що саміти ЄС і США стали нудними, бо в усьому партнери були згодні. Плічопліч вони будували кліматичне порозуміння, роками працювали над атомним договором з Іраном, також розпочалися переговори над комплексною Трансатлантичною угодою про вільну торгівлю.
Це було лише два роки тому. Хоча США і Європа не приречені структурно на протиріччя, але після обрання Дональда Трампа поняття «Захід» певною мірою перестало існувати.
Нині розбіжності між ЄС і США величезні: дві сторони мають різне бачення організації світу: з одного боку — американська однополярність, а з іншого — європейська багатополярність. Це дуже небезпечна ситуація для всього світу.
Європейці хочуть зберегти умову з Тегераном, Європейська комісія працює над захистом європейських фірм від американських санкцій. Це — ключовий момент, бо європейський бізнес міг би натискати на розірвання угоди з Іраном, аби тільки уникнути конфлікту з американцями.
Також угоду з Іраном хочуть урятувати Росія та Китай. У цій справі Брюсселю ближче до Москви і Пекіна, ніж до Вашингтона... Це щось надзвичайне!
У політиці Трампа Ромпей бачить лише один постійний принцип: він діє навпаки до Обами. До цього часу вдалось уникнути у відносинах з Америкою значних втрат, але разом із розірванням угоди з Іраном перейдено певну межу.
Також може загостритися ситуація на Близькому Сході. Чи готова Європа до нової хвилі імміграції, як у 2015 році? У недавній інтервенції проти Сирії на боці американців узяли участь лише французи і англійці.
Окрім Сирії, нині нема війни на Близькому Сході, міграція стосується переважно країн регіону. Порозуміння з цього питання, досягнуте з Туреччиною, тримається. Також Європі вдалось обмежити на 90% імміграцію з Африки.
Але ситуація дуже делікатна: усе залежить від того, якої величини хвиля імміграції може вдарити в ЄС. Саме тому ЄС хоче зміцнити європейську прибережну охорону з 1500 до аж 10 тисяч функціонерів. Це дуже сильний сигнал!
Ван Ромпей підтримав експрезидента Франсуа Олланда, який визнав, що будівництво європейської оборони з обов’язковою значною участю Німеччини має бути нині пріоритетом Європи.
У цьому напрямку європейське керівництво вже діє. Воно вже досягло певного успіху, коли кілька країн затвердили чотири проекти військової співпраці, але Постійна структурна співпраця (PESCO), яку зараз розпочали європейці, має набагато більші масштаби.
У ній уже беруть участь 25 країн, разом вони реалізують 15 проектів. Макрон вважає, що треба йти далі і виробити рамки спільних дій у разі кризи. Чому б і ні? Ромпей сподівається, що інші країни приєднаються до цієї ініціативи. Але незалежно від цього європейська оборона дуже посилилась з огляду на зростаючу загрозу з боку Росії.
За п’ять місяців має бути підписано договір про умови Брексіту. Але нині навіть нема згоди щодо загального бачення майбутніх відносин ЄС і Великобританії. І тут усе залежить від Лондона — Великобританія стала великою проблемою, яка виходить за межі проблеми кордону між Республікою Ірландією і Північною Ірландією.
Усі погоджуються, що тут не повинно бути контролю, щільного кордону, але це можливо тільки у двох випадках: якщо Північна Ірландія вступить у митний союз з Європою, але тоді вона економічно буде відділена від решти Сполученого Королівства. Або вся Великобританія буде в митному союзі з ЄС.
Тільки на першу опцію не пристане Демократична партія юніоністів, яка підтримує уряд Терези Мей, а другу опцію відкинуть прихильники жорсткого Брексіту у тому ж уряді. Команда Мей вагається, і це може завершитись її відставкою.
Наразі ситуація виглядає повністю заблокованою. Брексіт — це найбільша помилка британців за останні сто років. Багато з них не уявляли, наскільки їхня країна інтегрована з ЄС, і повірили у брехню під час кампанії щодо референдуму. Однак нині від вирішення ірландської проблеми буде залежати формат усіх відносин Великобританії з ЄС.
Ще одне важливе запитання: чи вдасться ЄС утримати солідарний фронт щодо Росії? Адже Берлін форсує будівництво «Норд Стрім 2», а в Італії формується прихильний Кремлю уряд. «Норд Стрім 2» для декого є більше економічним проектом, ніж політичним, але санкції — це вже виразно політичний акт.
Коли Ромпей був головою Європейської Ради, то серйозні санкції вдалося встановити лише після катастрофи літака Малайзійських авіаліній у липні 2014 року. З цього часу кожні шість місяців вони мають продовжуватися за одноголосним рішенням Ради ЄС.
Одні говорять (хоча їх небагато), що треба копіювати болісні санкції США проти Росії, інші — що їх узагалі треба припинити. Ромпей висловлюється за компроміс — продовження нинішнього стану речей.
Президент Путін, який розпочав свій четвертий термін перебування при владі, повинен зрозуміти, що задля нормалізації відносин з ЄС мусить повністю реалізувати Мінську угоду, вирішити українську проблему. Інакше жодної нормалізації не буде.
Без добрих відносин з ЄС Росія не зможе запровадити нові технології у свою економіку. Нині російська економіка живе за рахунок сировини і стратегічно не може бути ефективною.
Що стосується України, то, перебуваючи на посаді в ЄС, Ромпей багато зробив для підписання Угоди про асоціацію і тепер, на його думку, його треба старанно реалізовувати у життя і не говорити передчасно про вступ до ЄС.
Євген ПЕТРЕНКО
