Зокрема, канцлер Німеччини Ангела Меркель днями відвідала Пекін, де заявила, що Німеччина не буде на вимогу США виходити з домовленостей з Іраном щодо його ядерної програми.
Натомість державний секретар США Майк Помпео сформулював жорсткий ультиматум на адресу Тегерана. Вашингтон вимагає від Ірану відмовитися від будь-яких амбіцій щодо воєнної складової ядерної програми, припинити протидію США та Ізраїлю на Близькому Сході, більше не конкурувати за вплив в ісламському світі із Саудівською Аравією, нарешті, змінити правлячий теократичний режим в Ірані.
У відповідь у Тегерані зробили вигляд, що не зрозуміли американської ультимативної мови. Іранці вважають, що на Близькому Сході фактично вже склалася багатополярна регіональна система міжнародних відносин. У ній Ізраїль, Туреччина, Саудівська Аравія, Іран намагаються грати роль полюсів сили.
Свою гру на Близькому Сході проводять США, Росія, Китай, країни Євросоюзу. Суперечливість інтересів, які тут проявилися, роблять коаліції умовними і тактичними.
Іранська дипломатія у цьому напівконтрольованому хаосі намагається грати на протиріччях між іншими регіональними потугами та великими державами, аби проводити свою політику.
Так, Саудівська Аравія висловлює невдоволення близькосхідною політикою Німеччини — півроку тому саудівці відкликали для консультацій свого посла з Берліна. Тепер Саудівське королівство заблокувало нові торговельні контракти з німецькими фірмами майже на вісім мільярдів євро.
На тлі торговельних протиріч саудівські принци встигли ще розсваритися з Об’єднаними Арабськими Еміратами та Катаром. У цьому протистоянні всіх з усіма шанси іранської дипломатії грати на існуючих протиріччях і створювати додаткові протиріччя виглядають досить оптимістично.
Принаймні поки що американська дипломатія дуже складно намагається вибудувати коаліцію охочих протидіяти Ірану. Зокрема, Туреччина не поспішає до такої коаліції приєднуватися, бо Іран є тактичним союзником із розподілу сфер впливу у сусідній Сирії, а також постачальником енергетичних ресурсів.
Так, російсько-іранська конкуренція на газовому ринку змусила «Газпром» зробити Туреччині майже мільярдну у доларовому еквіваленті знижку. Тож близькосхідний вузол протиріч продовжує динамічно змінювати свою конфігурацію.
Андрій МАРТИНОВ
