Голова уряду заперечив ці повідомлення, підкресливши, що його метою є реалізація програми «мрійників» до кінця каденції парламенту. Керівник Міністерства охорони здоров’я натомість не виявив свого ставлення до цих повідомлень.
Рішення у справі боротьби за переобрання не прийняв ще діючий президент Гіоргі Маргвелашвілі. Навіть якщо він буде брати участь у виборах, то немає чого розраховувати на підтримку правлячої партії — хоча п’ять років тому він брав участь у виборах як її представник.
Проти нього і неформальний лідер табору влади Бідзіна Іванішвілі, який кілька років тому приведення Маргвелашвілі на посаду президента Грузії назвав своєю найбільшою політичною помилкою.
Маргвелашвілі виявився незалежним політиком, який приймає багато рішень усупереч очікуванням та інтересам «Грузинської мрії». Незважаючи на відсутність підтримки партії влади, Гіоргі Маргвелашвілі користується високою суспільною підтримкою і має значні шанси повторно стати президентом.
З певністю у виборах візьмуть участь такі політичні ветерани, як Ніно Бурджанадзе чи Шалва Нателашвілі, але вони не мають шансів не тільки на виграш, але навіть на добрий результат. Невідомо ще, кого виставлять дві найбільші опозиційні партії: «Об’єднаний національний рух» і «Європейська Грузія».
Не належить сподіватися значних перетасувань на грузинській політичній сцені — вона наразі «забетонована». Згідно з найновішим опитуванням, проведеним у грудні Американським національним демократичним інститутом, «Грузинська мрія» користується підтримкою 27% виборців. 10% респондентів можуть проголосувати за «Об’єднаний національний рух», 3% — за «Європейську Грузію», а 7% — за всі інші партії.
24% опитаних заявляють, що не віддали би голосу за жодну з існуючих партій, 15% — не знають, за кого голосувати, а 10% — відмовилися відповідати.
Це означає, що приблизно половина грузинського електорату більшою чи меншою мірою не знаходить своїх представників серед існуючих політичних сил. Таке явище — не новина для Грузії. Воно спостерігається багато років, однак під час останніх парламентських виборів у 2016 році і органів самоврядування у 2017 році виборці продовжують підтримувати «Грузинську мрію» (понад 50%), а опозиція збирає неповні 30%.
Існує величезний політичний простір, який можуть зайняти нові угруповання. Вважається, що його патроном може стати президент Гіоргі Маргвелашвілі, однак він не дуже прагне взяти на себе цю роль, зберігаючи роль незалежного арбітра. Якщо ж він вирішить боротися за чергові п’ять років у президентському палаці, то для проведення виборчої кампанії йому потрібна політична структура.
Наступна виборча кампанія, напевно, не принесе великих емоцій. Відтоді, як наприкінці 2013 року президент утратив багато повноважень на користь уряду, його вибір не має вже такого великого значення.
Згадане опитування принесло ще кілька цікавих інформацій.
Поперше, 63% грузинів підтримують обов’язкові квоти для жінок у виборчих списках. Ця пропозиція буде обговорена у парламенті найближчим часом.
Подруге, 39% респондентів вважають, що ситуація у країні прямує в поганому напрямку (у червні 2017 року таке переконання поділяли 31% грузинів). Протилежної думки дотримуються 26% (мінус 5%), а 32% не мають у цій справі власної думки (мінус 3%).
Потретє, грузини багато років серед найбільших проблем країни називають такі самі проблеми: відсутність робочих місць (54%), зростання цін (35%), бідність (30%), низька пенсія (30%), проблеми з доступністю медичної допомоги (23%), відсутність територіальної інтегральності країни (23%) та низькі зарплати (20%).
Почетверте, 72% підтримують членство Грузії в Європейському Союзі (зниження на 5%), а 64% — у Північноатлантичному союзі (мінус 2%).
Поп’яте, на запитання, у яку організацію повинна вступити Грузія, 60% вказали на Євросоюз (мінус 2%), а 29% — у Євразійській союз (плюс 6%).
Пошосте, 53% респондентів вважають правління «Грузинської мрії» посереднім, 13% — добрим, а 32% — поганим.
І, нарешті, телебачення продовжує залишатися головним джерелом інформації для 72% грузинів, на другому місці — Інтернет (21%). По 2% опитаних вказали на родину та друзів і лише 1% — на газети. Найбільшою довірою користуються два найбільших приватних телеканали — «Руставі 2» та «Імеді» (по 46%), третім є громадське телебачення (9%).
Складається враження, що в Грузії час затримався. Проблеми залишаються незмінними, а існуючі партії не в стані сформулювати нові сучасні способи їх вирішення. Навіть поява нової партії Маргвелашвілі небагато може у цій проблемі змінити, оскільки в ній опиняться особи, які вже багато років діють у політиці.

Петро ПЕТРІВ