Демонструючи це, Іран відновив польоти своїх безпілотних літаків-розвідників, які стартують із баз у Сирії, вздовж ізраїльського кордону. У відповідь Ізраїль розбомбив деякі бази шиїтського руху «Хезболла».
Правда, далися взнаки зусилля Росії з модернізації сирійської системи протиповітряної оборони Башара Асада. Ці системи були задіяні, внаслідок чого було збито ізраїльський винищувач.
Цікаво, що на початку минулого тижня над сирійською провінцією Ідліб, де сконцентрувалися «недобиті» російськими, сирійськими та іранськими військами загони сирійської опозиції різної ідеологічної та геополітичної орієнтації, було збито російський винищувач. Володимир Путін у телефонній розмові з ізраїльським прем’єр-міністром Біньяміном Нетаньяху навіть закликав далі не нагнітати ситуації.
А от американський спецназ, який діє з баз в Іраку, одночасно наніс удар по російських і сирійських військових у районі сирійського нафтовидобувного району Дейр-ез-Зор. Фактично від 2015 року це було перше офіційно зафіксоване зіткнення російських і американських військ, які «борються в Сирії з міжнародним тероризмом».
Утім, у ході цьогорічної президентської виборчої кампанії Кремлю чергове масштабне загострення в Сирії непотрібне. Але події розвиваються незалежно від російських планів.
США підтримали Ізраїль після інциденту на сирійсько-ізраїльському кордоні. У відповідь турецький президент Реджеп Ердоган звинуватив США у прямій воєнній підтримці сирійських курдів.
Попри жорстку цензуру турецькі засоби масової інформації повідомляють про важкі втрати турецької армії на сирійському фронті. Опосередковано цей факт підтверджують дії турецьких властей, спрямовані на посилення військової присутності у Сирії.
Операція «Оливкова гілка», яку турецька армія проводить у курдських районах Сирії, показала слабкі місця турецької армії. На модернізацію збройних сил планується з бюджету негайно виділити до десяти мільярдів доларів.
У свою чергу, Іран запевняє, що ізраїльська військова авіація більше не буде безкарно бомбувати Сирію. Але останні події свідчать, що тактична воєнна коаліція у складі Росії, Ірану й Туреччини в Сирії, чиї скоординовані дії наприкінці 2017 року привели до воєнного розгрому загонів «Ісламської держави Іраку і Леванту», очікувано зіштовхнулась із внутрішніми суперечностями.
Адже кожен учасник цієї «коаліції» намагається використати інших заради досягнення власних цілей. Причому цілі кожного з учасників «коаліції» є взаємовиключними. Правда, такими само є інтереси учасників «коаліції» на чолі із США.
Ізраїль, принаймні за часів президентства Барака Обами, насторожено ставився до тактичного союзу США в Сирії з Катаром та Саудівською Аравією. У свою чергу, Катар і Саудівська Аравія з підозрою ставляться один до одного як у сирійському питанні, так і в Перській затоці.
У підсумку кожне нове військове загострення в Сирії демонструє приблизну рівновагу воєнних і дипломатичних можливостей, які можуть застосувати учасники конфлікту. Сьомий рік триває війна. За цей час у Сирії вже були застосовані всі види звичайних озброєнь, неодноразово застосовувалася кустарно зроблена хімічна зброя.
Економіка Сирії фактично зруйнована. Більше половини довоєнного населення країни емігрувало або загинуло. Але кожен з учасників конфлікту заради своїх амбіцій готовий воювати до останнього сирійця. Але найгірше, що сирійський фронт реально стає «запалом» до Третьої світової війни.
Андрій МАРТИНОВ
