Натомість альтернативний збільшенню експорту курс, спрямований на освоєння внутрішнього китайського ринку, наштовхнувся на обмежену платіжну спроможність. Унаслідок цих тенденцій почав зростати рівень безробіття, що розглядається владою як прямий виклик дестабілізації внутрішньополітичного становища. Напруженою залишається ситуація в особливо чутливих національних районах Китаю, а саме у Тибеті та СіньцзянУйгурському автономному районі.
Не меншу напруженість спостерігаємо, передусім, у китайськотайванських та китайськояпонських відносинах. На Тайвані орієнтована на союз із материковим Китаєм партія «Гоміндан» утратила позиції на користь політичних сил, які виступають за остаточне проголошення незалежності Тайваню. До речі, офіційні китайські доктрини безпеки у разі проголошення незалежності Тайваню автоматично констатують оголошення стану війни.
Не менш напруженими залишаються китайськояпонські відносини, приводом для чого є територіальні суперечки навколо Дяоюйдао (Острови Сенкаку). Не додає стабільності ситуації навколо Китаю й північнокорейська ракетноядерна програма. З одного боку, її розвиток вирішує на певний час стратегічну китайську проблему, яка полягає у можливій появі антикитайської об’єднаної Кореї.
Крім того, північнокорейська проблема максимально зв’язує руки китайським конкурентам — Республіці Корея та Японії. Але водночас вона створює додаткові ризики військовополітичного китайськоамериканського протистояння.
Зважаючи на ці обставини, увага міжнародних інформаційних агентств не оминула цей форум китайських комуністів. Його офіційний порядок денний стосувався підбиття проміжних підсумків виконання програми підвищення рівня життя китайців на період до 2020 року.
Нагадаємо, що є мета досягнення до цього часу середнього рівня багатства для майже половини зпонад мільярдного населення Китаю. Щоправда, виконання цієї мети під питанням якраз унаслідок негативного впливу на китайську економіку світової економічної кризи.
Не оминув пленум ЦК КПК і питання перегляду демографічної політики. Нагадаємо, що в 1988 році, аби збити темпи зростання населення, було запроваджено політику «одна родина — одна дитина». Відтоді китайське суспільство старішає, а маючи одну дитину в родині, старим без пенсії важко сподіватися на достойне життя. До того ж трагічна смерть такої однієї дитини взагалі вганяє родину в депресію.
Отож рік тому в Китаї офіційно було скасовано політику «одна родина — одна дитина». Пленум ЦК КПК підтвердив такий курс демографічної політики. Також були визначені плановані показники економічного розвитку до 1 жовтня 2049 року, коли відзначатиметься сторіччя утворення Китайської Народної Республіки.
Ключовим завданням визначено як поліпшення експортної кон’юнктури, так і максимальне збільшення можливостей споживання на внутрішньому ринку. Зважаючи на критичний дефіцит основних корисних копалин, включно з питною водою, зроблено акцент на екологічно чистому виробництві із максимальним збереженням природного надбання.

Андрій МАРТИНОВ