Цікаво, що чимало претензій до правлячої партії мали навіть її прихильники. Найбільш радикальна частина цих прихильників незадоволена тим, що не були жорстко покарані представники попередньої влади. Але реалісти наголошують, що більш цінним є громадянський мир як головна передумова будь-якого конструктивного розвитку.
Загалом прагматичним залишався у 2012–2016 роках зовнішньополітичний курс Грузії. Ніяких проросійських реверансів не було. Натомість Грузія домоглася не лише підписання, а й набуття чинності Угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі з Європейським Союзом.
Непростими залишались і грузинсько-російські відносини. У грузинському суспільстві існує міжпартійний консенсус із приводу засудження територіальних втрат та ролі Росії у цьому процесі. Натомість Росія скористалась зі зміни влади у Грузії, аби спробувати розвернути її курс у свій бік. Адже Грузія, на відміну від союзної Кремлю Вірменії і прагматичного Азербайджану, є єдиною кавказькою державою, яка перебуває в опозиції до Росії.
Цей курс Тбілісі не змінився після перемоги партії «Грузинська мрія» у 2012 році. Зрозуміло, що підтвердження виборцями мандата партії «Грузинська мрія» підтверджує відповідність цього курсу нинішнім політичним настроям більшості громадян країни. Тож Єдиному національному руху Грузії доведеться ретельно попрацювати в опозиції, аби змінити настрої виборців на свою користь.

Андрій МАРТИНОВ