Загалом третій термін Ангели Меркель на посаді канцлера Німеччини став найважчим, ніж попередні два. Нагадаємо, що перший період на посаді керівника німецької федеральної виконавчої влади був для неї вдалим стартом та перетворив Меркель на найпопулярнішу жінку-політика у світі.
Навіть початок світової економічної кризи та суперечність щодо визнання незалежності Косова у 2008 році не позначилися негативно на загалом оптимістичному настрої виборців. Це дало можливість у 2009 році замінити у «великій коаліції» соціал-демократів на вільних демократів та спробувати стимулювати експортний потенціал Німеччини.
Завдяки вчасно проведеним структурним реформам вдалося залишити країну серед світових чемпіонів за показниками експорту товарів на світові ринки. Тоді здавалося, що навіть потреби термінового порятунку від банкрутства члена зони «євро» — Греції, а також заворушення «Арабської весни» 2011-го не порушать німецької стабільності.
Проте вже початок третього терміну перебування Ангели Меркель на посаді канцлера позначився подальшою дестабілізацією ситуації. Окупація Росією українського Криму, військово-політичне протистояння на українському Донбасі створили в Європі найбільшу кризу від часів розпаду колишньої Югославії.
На цьому тлі Росія безпосередньо втрутилася у сирійську кризу, що спровокувало влітку 2015 року мільйонні натовпи біженців у Німеччині. Ангелі Меркель спочатку здалося, що Німеччина здатна впоратись, але дуже швидко стало зрозуміло: владні інституції країни ледь справляються з міграційною проблемою. Це негативно почало позначатися на рівні популярності самої Ангели Меркель.
Після новорічного скандалу у 2016-му з поведінкою мігрантів у центрі Кельна настрої проти мігрантів тільки посилились. Унаслідок цього за результатами виборів до земельних ландтагів у Баден-Вюртембергу, Рейнланд-Пфальці та Саксонії-Анхальт до представницьких органів влади вперше увійшли депутати від ультраправої популістської партії «Альтернатива для Німеччини».
Не дивно, що Ангела Меркель відклала ухвалення рішення про можливість свого балотування на посаду канцлера у вересні 2017 року вчетверте поспіль. Імовірне висунення кандидатури Меркель багатьом видається неминучим, адже християнські демократи переживають певні проблеми з альтернативними кандидатами, здатними кинути виклик відносно популярному соціал-демократу, нинішньому міністру закордонних справ ФРН Франку-Вальтеру Штайнмайєру. Певне прояснення ситуації можуть дати вибори до ландтагу федеральної землі Берлін, які відбудуться за тиждень.

Андрій МАРТИНОВ