У 1993–1999 роках уздовж сербськомакедонського кордону на його косовській ділянці були присутні миротворці ООН, які під час косовської кризи 1998–1999 років відіграли позитивну роль у збереженні стабільності в Македонії.
Улітку 1999 року на територію Косова були введені сили НАТО, що запобігло проекту албанських націоналістів, спрямованого на створення «Великої Албанії», в тому числі за рахунок македонських територій, де проживають етнічні албанці.
«Македонські» албанці у 2001 році взялися за зброю, аби відділитися від Македонії. Лише за посередництва ЄС і НАТО вдалося посадити албанців і слов’ян Македонії за стіл переговорів. У підсумку було прийнято Охрідську угоду, яка забезпечила «македонським» албанцям гарантоване представництво в усіх державних структурах і органах влади Македонії.
Це радикально змінило співвідношення сил у внутрішній політиці країни. До 2001 року владу ділили між собою македонські слов’янські партії — Соціалдемократична партія Македонії та Революційна внутрішня македонська партія. Легалізація мусульманської Демократичної партії Македонії максимально загострила боротьбу за владу в країні.
Після 2010 року конкуренція за владні ресурси максимально загострилася. Перебуваючи при владі в цей час, македонські соціалдемократи заплямували себе не лише корупцією, а й позазаконними стеженнями за провідними опозиційними політиками.
У 2015 році це спровокувало масові вуличні протести. Європейський Союз поставив Македонії ультиматум, погрожуючи відмовитися від переговорів щодо її вступу до ЄС, якщо не будуть покарані причетні до корупції та незаконного стеження. Утім, чинна влада знехтувала цим ультиматумом, намагаючись будьщо уникнути позачергових виборів.
США і Євросоюз спільними зусиллями навесні 2016 року примусили македонські політичні сили призначити позачергові вибори, однак ці домовленості також були зірвані. У підсумку наприкінці серпня 2016 року європейські дипломати і посол США у Македонії роблять чи не останню спробу вмотивувати македонську владу на проведення виборів з одночасним очищенням політичної системи Македонії від дискредитованих корупційними скандалами політиків.
США і ЄС спільно пригрозили владі Македонії повним припиненням фінансової допомоги, суцільним дипломатичним бойкотом та всілякими іншими санкціями в разі зриву процесу призначення на грудень поточного року загальних виборів. З іншого боку, нинішня влада Македонії, здається, вкотре сподівається, що, зважаючи на ключове для стабільності Балкан значення своєї країни, зовнішні партнери так і не наважаться на радикальні засоби впливу, аби власними руками не дестабілізувати ситуації.
Поки що видається, що чинна македонська влада готова до розумних компромісів, імовірніше, за умови отримання персональних гарантій безпеки в разі згоди на проведення позачергових виборів.
Здається, криза доведена до такої стадії загострення, що ця вимога може здатися прийнятною для зовнішніх посередників у процесі розв’язання внутрішньої македонської кризи.

Андрій МАРТИНОВ