З іншого боку, радикальна націоналістична частина сербського суспільства відкрито демонструє невдоволення самим фактом контактів з албанськими властями Косова. Сербські націоналісти досі вважають, що гіпотетичний вступ Сербії до Європейського Союзу не вартий остаточного визнання незалежності Косова. Такі настрої, зокрема, сприяли відмові Сербської православної церкви від участі у Загальноправославному церковному соборі на грецькому острові Крит.
Не менш гучним виявився й дипломатичний світський скандал. Днями були скасовані заплановані візити сербського прем’єрміністра Олександра Вучича, який 21 червня 2016 року планував провести переговори у Брюсселі, а 23 червня — відвідати Вашингтон. Вучич мав домовитися про початок офіційних переговорів про вступ Сербії до Євросоюзу, але за декілька тижнів до цього побував у Москві, де пообіцяв включити до складу нового уряду Сербії проросійських міністрів. Народу Вучич обіцяв вступ до Європейського Союзу, а Путіну — закупівлю російської зброї і проведення спільних сербськоросійських військових навчань.
Посилення сербськоросійського військовотехнічного співробітництва стурбувало неофіта НАТО — Чорногорію. Це також серйозно роздратувало Сполучені Штати, які невдоволені фактичним саботажем сербськими військовими домовленостей про використання сербської території для транзиту військ країн — членів НАТО. Крім того, Європейський Союз роздратований тим, що у Москві обговорювалися питання створення зони вільної торгівлі між Сербією та Євразійським економічним співтовариством.
Сербія намагається замінити своїми товарами на російському ринку піддані санкціям з боку Росії європейські товари. Скасуванням візиту Олександра Вучича до Брюсселя Європейський Союз попереджає, що подвійна гра багатовекторної зовнішньої політики небезпечна для Сербії та її народу.

Андрій МАРТИНОВ