На сьому спробу тренери дніпропетровців буквально виштовхали в спину Фінкеля, і той очікувано вдарив невдало. Шутков м’яч парирував, а слідом за цим Коваль приніс «Шахтарю» перший у його історії Кубок України.
Що стосується самої гри, то «Дніпро», яким керував німецький оригінал Бернд Штанге, виглядав переконливіше, але не зумів утримати перевагу в основний час. На гол Захарова гірники відповіли щасливим рикошетом від спини Ателькіна після пострілу Петрова.
Той трофей був першим і останнім успіхом «Шахтаря» часів президента Ахатія Брагіна. За 20 днів до фіналу на нього в черговий раз здійснили замах і на нагородженні він, ясна річ, не світився.
Менш ніж через п’ять місяців тріумфаторів Кубка спочатку залишить Володимир Сальков, а потім Брагін трагічно загинув під час матчу «Шахтар» — «Таврія».
2002. «Шахтар» — «Динамо» — 3:2
(у додатковий час)
Фінал (між іншим, перший між нашими грандами) ознаменував кінець колишнього «Динамо» і народження нового «Шахтаря». Так і не оговтавшись після похорону Лобановського, київська команда на чолі з Олексієм Михайличенком програла в тому сезоні і чемпіонат, і Кубок.
Почалося десятиліття повільного динамівського відступу, стилістичного хаосу і кадрового декадансу. У «Шахтаря» ж, навпаки, почалась епоха великих досягнень. Поява в Донецьку взимку 2002 року Невіо Скали дала старт бурхливій європеїзації клубу.
За якістю і сюжету фінал можна вважати найкращим в історії. Попов швидко вивів «Шахтар» уперед, але ще до перерви рахунок зрівняв Белькевич.
У другому таймі вже Шацьких наблизив трофей до «Динамо», однак Ателькін перевів гру в овертайм. Там відчайдушний футбол у виконанні обох суперників приніс успіх гірникам — своїм шансом скористався Воробей.
Скала відвіз Кубок до Донецька, за яким послідували майже 30 тисяч уболівальників — такого масового вболівальницького виїзду в Україні більше не було.
2003. «Динамо» — «Шахтар» — 2:1
Ще один матчфеєрверк, який динамівці витягли за рахунок досвіду і кращого руху в кінцівці гри. Команди обмінялися розкішними голами — Воробей ефектно обвів Реву, а Хацкевич зі штрафного влучив у дев’ятку.
У компенсований час усе вирішила майстерність Шацьких — двома рухами він пошив у дурні Пажина і віддав гольовий пас на Діого Рінкона.
Загальне враження від фіналу — свято з гарною драматургією і щасливим фіналом для столичної команди. Взагалі ж 2003й став тимчасовим поверненням киян на трон. Легіонери Михайличенка виявились якіснішими за іноземців донецького тренера Валерія Яремченка.
2007. «Динамо» — «Шахтар» — 2:1
Слід сказати, що той успіх (а в 2007му динамівці зробили дубль) здобутий ще за конспектами Лобановського, які потрапили в хороші руки Анатолія Дем’яненка. При цьому особлива заслуга Дем’яненка в тому, що він обіграв команду Мірчі Луческу, яка завоювала через два роки Кубок УЄФА.
На жаль, відмінне враження від змістовного футболу (чого вартий хоча б відмінний прохід і гол Гусєва в меншості) було зіпсоване божевіллям рідної міліції. Бійці «Беркута» з таким «ентузіазмом» зачистили сектор київських фанів після гола Клебера, що скандальні кадри стали топновиною в усьому світі.
Хоч як дивно, побоїще мало позитивний ефект, змусивши українські клуби оперативно переходити на систему стюардів.
2009. «Ворскла» — «Шахтар» — 1:0
31 травня 2009го в Дніпропетровську «Ворскла» подарувала нам найбільшу кубкову сенсацію, обігравши не когонебудь, а чинного володаря Кубка УЄФА.
Пізніше саме цей фактор називатимуть головною причиною невдачі «Шахтаря». Мовляв, після перемоги над «Вердером» гірники були морально спустошені і недостатньо мотивовані на ще один кубковий фінал.
Цілком можливо, але аби обіграти фаворита, майстерність теж потрібна. А проект Павлова в Полтаві тоді переживав свій пік: Долганський, Маркоскі, Даллку, Краснопьоров, Цуррі, Кулаков, Єсін, Сачко — такої сильної команди в історії «Ворскли» більше не було.
Ключові моменти фіналу — гол Сачка після швидкої контратаки і вилучення Фернандіньйо за хамський прийом проти Маркоскі.
2010. «Таврія» — «Металург» (Д.) — 3:2 (у додатковий час)
5 голів, 2 вилучення, 13 попереджень. Глядачі цього фіналу в Харкові не нудьгували. Вперше з 1994 року у вирішальному матчі за Кубок не виявилося «Динамо» або «Шахтаря».
Перший хід зробила «Таврія» Сергія Пучкова — 2:0 після голів Фещука і Ковпака. Відповідь «Металурга» Ніколая Костова — голи Мхітаряна і Маріо Сержіо. Розв’язка, як і личить у таких випадках, виявилася зовсім несподіваною.
Донецька команда, в якої сил і майстерності начебто залишалося більше і яка до того ж перебувала в більшості, взяла і програла. Досвідченому Лакі Ідахору вистачило і напівшансу. Сумно, але обох команд уже не існує в українському футболі...
2015. «Динамо» — «Шахтар» — 0:0
(по пенальті — 5:4)
Востаннє, коли київське «Динамо» зробило золотий дубль. «Білосині» виграли Кубок України в шалено напруженому матчі з «Шахтарем». Усе вирішилось у серії післяматчевих пенальті, де кияни перемогли 5:4.
Основний час гри став посправжньому бойовим, але завершився без забитих м’ячів. Так само команди не виявили сильнішого і в додатковий час.
Серія одинадцятиметрових стартувала для динамівців катастрофічно: Велозу пробив повз ворота, а удар Антунеша парирував П’ятов. Але гірники не скористалися таким подарунком. З ударом Тайсона впорався Шовковський, а Ракицький пробив у поперечину.
Героєм «Динамо» став Шовковський, який уже за рівного рахунку парирував удар Гладкого. Після цього вболівальники вибігли на поле, зірвавши заплановану церемонію нагородження.

Світослав ВАСИЛИК, Укрінформ