— У чому суть згаданого законопроекту?
— Законопроект № 2413а пропонує сконцентрувати систему державного регулювання у сфері фінансових послуг. З цією метою передбачається ліквідувати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, більш відому як Нацкомфінпослуг. А її регуляторні функції передати Національному банку України та Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку.
При цьому остання здійснюватиме регулювання всіх видів діяльності, пов’язаних із цінними паперами та фондовим ринком, а також із системою накопичувального пенсійного забезпечення.
Водночас НБУ отримає повноваження з регулювання страхової діяльності, системи кредитної кооперації та всіх видів небанківських фінансових послуг, які, зокрема, надають лізингові та факторингові компанії, ломбарди тощо.
По суті, під контроль Нацбанку передається значна частина національного фінансового ринку, в якому працює понад 2 тис. фінустанов. Серед них понад 300 страхових компаній, 673 фінансових, 442 ломбарди, близько 400 кредитних спілок, 196 юридичних осіб-лізингонадавачів.
Таким чином, ідеться про стратегічні зміни на ринку небанківських фінансових послуг.
— Чи здатен цей законопроект забезпечити стійкий розвиток цього ринку? Чи створює він для цього належні передумови?
— На мою думку, він не забезпечить розвитку фінансового ринку та його складової — ринків фінансових послуг. Національному банку передаються непритаманні для нього функції, які не передбачені Конституцією України та не вписуються в теорію регулювання ринків. Він отримує додаткове навантаження, з яким може не впоратися. І це посилить кризові явища на фінансовому ринку.
Справа в тому, що ми були свідками масового банкрутства комерційних банків. Загалом уже понад 100 з них припинили свою діяльність. Навряд чи після цього можна говорити про високопрофесійний менеджмент Нацбанку, який, по суті, не впорався зі своїми прямими функціями регулятора банківського сектора. А тепер йому пропонують ще контролювати й небанківський.
— Чи здатен перерозподіл регуляторних функцій на користь Національного банку підвищити рівень нагляду на ринках фінансових послуг?
— Однозначно це не підвищить рівня нагляду. Просто деяким людям хочеться сконцентрувати в одному місці управління фінансовими потоками. Раніше Національний банк контролював лише банківські потоки, а небанківські — Нацкомфінпослуг.
Зараз це буде сконцентровано в руках одного органу державного управління, який, зверніть увагу, не є органом виконавчої влади. Тобто все, що притаманне органам виконавчої влади, в тому числі громадський контроль, тут не працює належним чином.
Наведу простий приклад. Якщо Національний банк не захищатиме прав та інтересів споживача фінансових послуг, то останньому поскаржитися на нього нема кому. Ну хіба що Спостережній раді. Але вона створена самим Нацбанком, її представники отримують високі зарплати і зрозуміло, що проти самого банку нічого казати не будуть.
Тому, на мій погляд, концентрація в Нацбанку такої функції, як захист прав споживачів фінансових послуг, — це профанація та просто формальність, не більше.
— Нацбанк ніколи не працював з фінустановами небанківського сектора та споживачами його послуг. Як це позначиться на їх роботі?
— Що таке ліквідація Нацкомфінпослуг? Не просто зникає структура та її назва, втрачається і її досвід роботи, та спадкоємність, яка напрацьовувалася в попередні роки. Фахівці, що займаються регуляторними питаннями, підуть працювати до інших структур.
Нацбанку потрібно починати все з нуля. Досвід доведеться накопичувати впродовж кількох років. І коли він з’явиться, стане очевидним, що була допущена стратегічна помилка. Та повернутися назад буде неможливо. Будуть утрачені і ресурси, і час.
Я не думаю, що функції, які передаються від Нацкомфінпослуг Національному банку, виконуватимуться ним краще. На те є чимало причин. Одна з них — на сьогодні НБУ не має достатньо професійних працівників з досвідом роботи на ринках небанківських фінансових послуг. А особливо — страхового ринку.
Якщо зараз Нацкомфінпослуг часто не до кінця та все-таки займається страховими резервами, капіталізацією, то НБУ, не маючи таких співробітників, не зможе достатньо добре виконувати ці функції.
Наведу приклад щодо споживачів банківських послуг. Багато з них також приходили по захист до Нацбанку, ми пам’ятаємо ці багатолюдні мітинги. Особливо чимало їх було в період масової ліквідації банків та знецінення гривні. Люди говорили: ви вкрали у нас гроші і нічого не робите для того, щоб нам їх повернути!
Нацбанк виявився неспроможним захистити інтереси споживачів банківських послуг. Це те, чим він мав займатися безпосередньо. А тепер виходить, що він повинен очолити й рух захисту споживачів фінансових послуг. Переконаний, що і з цим завданням він також не впорається.
— Наскільки перерозподіл регуляторних функцій виправданий в умовах, коли фінансовий ринок, у тому числі ринки небанківських фінансових послуг, після тривалого періоду стагнації стали демонструвати збільшення обсягів кредитування, коли до них почав зростати інтерес серед інвесторів та довіра серед споживачів?
— Я хоч і не з Одеси, та відповім запитанням на запитання: скажіть, будь ласка, коли щось починає розвиватись і одразу знищується, то кому це вигідно? Найменші зміни в розвитку ринків у позитивний бік будуть прикриті даним законопроектом. Чи буде це на користь Україні, чи це робитиметься в інтересах тих країн, які точно не хочуть, щоб у нас щось розвивалося та ставало кращим?
Щойно, не дай Боже, цей законопроект буде схвалений та ліквідований Нацкомфінпослуг, всі правила будуть змінені. Зокрема, правила, що довго розроблялися для страхового ринку. Страховим компаніям доведеться повністю проходити переліцензування. Це всі зміни, пов’язані з перевірками.
Треба переписувати близько сотні нормативно-правових актів Нацкомфінпослуг на Національний банк. Ви можете уявити, наскільки затягнеться цей процес у нашій «працездатній» Верховній Раді!
За моїми підрахунками, на це знадобиться рік-два. І весь цей час той же страховий ринок лежатиме, і ніхто не знатиме, що робити. Постраждають як професійні учасники ринків небанківських фінансових послуг, так і їхні споживачі.
— Наскільки компанії, які працюють на ринках фінансових послуг, готові до реформи, що пропонується на нинішньому етапі?
— Я хочу звернути увагу на одну обставину. На сьогодні Нацкомфінпослуг функціонує. Він продовжує контролювати виконання зобов’язань, які фінансові установи беруть перед своїми клієнтами. В тому числі це стосується і страхових компаній.
Так от, за останній час 5 страхових компаній пішли з ринку страхування життя «по-англійськи» — не попрощалися. Тобто незаконно припинили свою діяльність, закрили офіси та зникли. Їхні керівники вже працюють в інших страхових компаніях. Гроші були переказані за рахунок цінних паперів, які не варті навіть того паперу, на якому вони виготовлені.
Я розповів про це тому, що навіть працюючий Нацкомфінпослуг не зміг запобігти даним фактам, бо законодавці необдумано ухвалили мораторій на перевірки, в тому числі для фінансових установ.
Якщо Національний банк візьме на себе регуляторні функції Нацкомфінпослуг, то кількість випадків, коли фінансові компанії йдуть із ринку, почастішає. Тим паче що наше чинне законодавство допускає такі можливості. Від цього потерпає сам ринок, а з ним і користувачі його послуг. Бо компанії, які пішли, зазвичай не виконують перед ними своїх зобов’язань.
Зменшення кількості фінансових установ на ринку призведе до зниження рівня конкуренції, якості пропонованих послуг. А слідом за цим — і до їх здорожчання. Це також стане неприємним «сюрпризом» для споживачів.
Найголовніше, що сьогодні нема механізму гарантування відшкодування споживачам збитків від передчасного залишення ринку такими недобросовісними фінансовими компаніями.
Я розмовляв із представником Національного банку, і він сказав: ми здійснюватимемо жорсткий контроль. А я йому у відповідь — як вам це вдасться? Ті 5 страхових компаній, що закрились, у звітності показували, що у них усе в порядку.
Тобто фінансова звітність не давала можливості побачити, що з ними відбувається щось не те. А закон про запровадження мораторію на перевірки не дозволяв проконтролювати їх реальну діяльність, наявність активів для виконання зобов’язань перед споживачами фінансових послуг.
Запитання — як Нацбанк, узявши на себе таку додаткову кількість фінансових установ від інших ринків, здійснюватиме жорсткий контроль? Я думаю — ніяк.
Коли руйнувалися банки, у НБУ був Фонд гарантування вкладів. Та це стосувалося лише користувачів банківських послуг. Такого механізму гарантування для користувачів небанківських послуг, на жаль, нині нема. Створення таких гарантій на ринку страхування життя передбачає відповідний законопроект, який свого часу був підготовлений та переданий до Верховної Ради. Однак він уже багато років так і не розглядається.
— Чого добиваються ті, хто лобіює ухвалення законопроекту № 2413а?
— Справа в тому, що аналогічні спроби передати функції управління, регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг центральному банку робились і в інших країнах якраз у період глобальної фінансової кризи 2008 року, щоб успішно їй протистояти.
Зокрема, так було і в Росії. Центральним банкам передавали абсолютно нехарактерні для них функції, на які вони повинні були відволікатися. Головне ж їх завдання полягало в підтриманні стабільності національних валют, розробці та контролі за реалізацією грошово-кредитної політики.
На сьогодні більшість країн, де була впроваджена дана система регулювання ринків фінансових послуг, уже відмовляються від такої практики. Наскільки мені відомо, і в Адміністрації Президента України, і в Кабінеті Міністрів доходять висновку, що з урахуванням виходу України з фінансової кризи необхідність реформування держрегулювання втрачає свою актуальність.
Річ у тім, що в Україні такі реформи задумувалися на рубежі 2013–2014 років, коли здійснювався перехід від попередньої влади до нинішньої. Був підготовлений відповідний законопроект. Ті, хто його розробляв, мали на той час добрі наміри сконцентрувати державне регулювання в такому стабільному органі, як Національний банк.
Але з часом цей проект узяли до рук зовсім інші люди з абсолютно іншою мотивацією. Деякі з них, будучи народними депутатами чи співробітниками НБУ, бачать себе на нових високих посадах, які можуть з’явитися в результаті таких змін. Тобто це вже не інтереси ринку, це вже інтереси конкретних людей, які зараз лобіюють даний проект.
— Як на законопроект № 2413а реагують учасники ринків фінансових послуг?
— Об’єднання учасників ринків фінансових послуг виступає проти його ухвалення. Ми говоримо: так, на той час, коли розроблявся законопроект, були ризики, та нині вони мінімізовані. У квітні в Києві проходив форум учасників фінансового ринку України.
На ньому висловлювалась ідея, що не можна проводити стратегічні реформи з державного регулювання без належного широкого обговорення питання самими учасниками цього ринку. І більшість учасників форуму зійшлися на тому, що ухвалення законопроекту — неправильне рішення в принципі.
Зараз проводиться активна робота з підготовки першого засідання Об’єднання учасників фінансового ринку України. Для цього створено робочу групу. 14 травня ми розглядали на ній низку важливих питань і серед них — звернення до Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Адміністрації Президента України з тим, щоб відмовитися від законопроекту № 2413а, бо наслідки його ухвалення будуть катастрофічними для ринку.
Такої думки дотримуються представники нашого Об’єднання. І ми сподіваємося, що законодавці дослухаються до неї.

Сергій ГЕРАСИМЕНКО,
Національний прес-клуб
«Українська перспектива»