Народився О. Булавицький в Умані, його дитинство проходило серед чарівної природи парку Софіївка та довколишніх гаїв, що, можливо, й визначило поетичну спрямованість творчості художника. Мистецьку освіту здобував у приватній школі професора М. Ярошенка в Києві, у 30х роках навчався в Одесі, Ленінграді.
Під час Другої світової війни в боях під Полтавою Булавицький потрапив у німецький полон, звідки втік із ризиком для життя. Наприкінці війни він разом із дружиною виїхав на Захід, а у 1950 р. емігрував до США. Працював художником в архітектурних фірмах.
Оселившись у Міннеаполісі (штат Міннесота), О. Булавицький відновив заняття малярством. Цей штат межує з канадською провінцією Манітоба, природа і клімат якої дуже нагадує Наддніпрянську Україну. Саме тут наприкінці ХІХ та на початку ХХ ст. оселялися великими групами емігранти з України і збереглись хутори, засновані першими переселенцями.
Зацікавившись цими поселеннями, художник здійснив подорож до них і був зворушений виглядом типово українських хатин, стодол, дерев’яних церков, створених людьми, що намагалися зберегти свою ідентичність на чужій землі. Він із захопленням замальовував старовинні споруди, відчуваючи свою спорідненість із народною культурою і намагаючись бути максимально точним у зображенні. Полотно за полотном поповнювалася серія «етнографічних пейзажів», будівель, приречених на зникнення під впливом невблаганного часу. Картини митця, сповнені ностальгічного настрою, гармонії кольорів і світла, містять роздуми про мінливість життя.
Роботи О. Булавицького привернули увагу Манітобського інституту охорони пам’яток, завдяки чому окремі об’єкти були відремонтовані, засновані невеликі музеї народної архітектури просто неба. Малював Олекса Булавицький українську архітектуру і в США, вкладаючи у свої твори щиру любов до Батьківщини, її народу та культури. Художник збагатив своїм творчим доробком мистецтво України та США. У 1990х роках О. Булавицький побував в Україні, подаровані ним картини стали окрасою колекції музею.
Ніна МАКСИМОВА