Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Децентралізація влади призведе до переміщення значної частини державних фінансів до місцевих громад. Однак збільшення кількості грошей не означає підвищення ефективності їхнього використання.
Для того, аби ці кошти були використані за призначенням і максимально ефективно, потрібні прозорі процедури формування місцевих бюджетів, жорсткий механізм контролю за їх використанням і багатоступеневість перевірки правильності витрачання грошей (поєднання державного фінконтролю з можливістю громади впливати на місцеву владу та робити її підзвітною, зокрема через ЗМІ та неурядові організації), підкреслюють експерти Міжнародного центру перспективних досліджень.
Не менш важливим є створення системи державного управління на місцях, яка запобігатиме виникненню корупції та невідворотно забезпечуватиме суворе покарання, якщо корупційні схеми все-таки були.
Незважаючи на те, що Президент і Прем’єр-міністр постійно декларують боротьбу з корупцією одним із головних пріоритетів своєї діяльності, на рівні вищих посадових осіб постійно виникають корупційні скандали. Вони, в кращому разі, завершуються звільненням, а не судовим вироком. Водночас прослідковується щорічне зростання кількості й масштабів виявлених корупційних схем.
25 серпня 2015 року був підписаний Указ Президента України про Національну стратегію у сфері прав людини.
Наскільки логічною була поява такого документа в країні, яка фактично опинилася втягнутою у воєнний конфлікт та тривалу економічну кризу, що значно ускладнює забезпечення прав та свобод громадян? Які перспективи вирішення цих питань він передбачає? Коли пріоритетність прав людини стане реальним фактом національної державної політики?
Ці та інші питання ми обговорили з однією з учасниць робочої групи по підготовці Національної стратегії — президентом Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна», доктором юридичних наук, професором Катериною Левченко.
Алексіс Ціпрас і його «Сиріза» швидко втрачають популярність. Найновіші рейтинги невтішні для попереднього прем’єра Алексіса Ціпраса і його «Сирізи»: ще кілька тижнів тому вона була беззаперечним лідером, а нині має дуже малу перевагу над «Новою демократією».
Отже, якщо 20 вересня на парламентських виборах «Сиріза» не отримає найбільшої кількості голосів, їй, найімовірніше, доведеться попрощатися з мріями про продовження перебування на вершині влади. У грецькій виборчій системі партія-переможець додатково нагороджується 50 мандатами у 300-особовому парламенті, а це означає, що 35% голосів, здобутих у результаті виборів, дозволяють створити урядову більшість.
На прихід до влади розраховує нинішній керівник «Нової демократії» Вангеліс Маймаракіс, чия партія постійно поліпшує свій виборчий рейтинг і нині має 26% підтримки проти 26,5% «Сирізи». При цьому щонайменше 13% греків ще не знають, за кого голосуватимуть.
Дедалі більше посилення нечесної конкуренції, дешевий експорт з Китаю турбують європейських виробників сталі, заявила галузева організація Eurofer, реагуючи на зниження експортних цін у Піднебесній.
Китайські металургійні комбінати знизили ціну своїх виробів, врахувавши ослаблення курсу юаня, зауважив представник металургійної промисловості Китаю. Девальвація китайської валюти має допомогти фірмам Піднебесної збільшити продаж.
«Європейські металургійні фірми мають справу з реальним впливом на свою конкурентоздатність з боку китайського імпорту, який тепер став ще дешевшим»,— зазначили в Eurofer. Організація вважає, що Європа недостатньо захищена від потоку китайського надвиробництва, який збільшуватиметься, адже економіка самого Китаю сповільнює своє зростання.
«Китай має нині можливість виробництва 1,1 мільярда тонн сталі, що означає надмір потужності у 340 мільйонів тонн. Це надвиробництво понад удвічі більше від попиту на сталь у ЄС»,— додав Eurofer. За оцінками цієї організації, впродовж останніх п’яти місяців китайський експорт сталі у ЄС збільшився на 49% порівняно з минулим роком.
З огляду на погіршення відносин із Росією, зростаючу залежність від Китаю та страх перед дестабілізацією, Туркменистан корегує свою закордонну політику і намагається розширити співпрацю із Заходом у галузі енергетики і національної безпеки.
На це вказує відновлення енергетичної співпраці з Європейським Союзом та намагання отримати більшу допомогу в галузі безпеки від Сполучених Штатів.
Туркменистан — це вкрай авторитарна держава, в якій влада сконцентрована в руках президента Гурбангули Бердимухамедова і непрозорої, зв’язаної за клановою ознакою, вузької кліки. У країні немає жодних незалежних інституцій: медіа, політичних партій, неурядових організацій тощо.
Економіка Туркменистану архаїчна: в її основі — видобуток та експорт земних копалин. Закордонна політика становить функцію газових інтересів Ашгабату і зовнішнього зацікавлення. Політична специфіка Туркменії робить країну складним партнером для всіх гравців, присутніх у Центральній Азії.
Днями у Стамбулі відбулася позапланова зустріч начальників генеральних штабів країн — членів Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Донедавна Альянс був зайнятий переважно афганською проблематикою. Звичайно, вона залишається у фокусі уваги, адже становище у контрольованих Кабулом районах Афганістану вкрай нестабільне.
Однак головним питанням порядку денного зустрічі в Стамбулі була війна, яку один із ключових членів НАТО — Туреччина веде проти бойовиків «Ісламської держави Іраку і Леванту» («ІДІЛ») і курдів. Унаслідок бойових дій у сусідніх з Туреччиною Сирії та Іраку на турецьку територію переселилися понад два мільйони біженців. Чимало з них продовжує шлях до Європи у спробі знайти більш комфортний притулок. Попри це, високою залишається вірогідність терористичних атак у Туреччині, зважаючи на початок там позачергової парламентської виборчої кампанії.
Набирає потуги акція протесту в центрі молдовської столиці. Безстроковий мітинг розпочався 6 вересня поблизу будівлі парламенту Молдови. Його організатором стала громадська організація «Гідність і правда», яка об’єднала неурядові організації та різноманітних активістів.
Приводів для «революції бідності» більш ніж достатньо. Це криза в економіці, крадіжка мільярда євро з молдовських банків, злиденне становище соціально вразливих верств населення. Після набрання чинності Угоди про асоціацію Молдови з Євросоюзом і зони вільної торгівлі виявилося, що традиційні аграрні товари з Молдови дуже важко пробиваються на спільний європейський ринок.
Не краще виглядає ситуація з виходом на російський ринок, адже митна блокада Молдови й українсько-російська війна ще більше ускладнили навіть транзит молдовської продукції на євразійські ринки. Ще більше роздратування молдован викликає ситуація з безвізовим режимом. Формально Євросоюз дозволяє молдовським громадянам дев’яносто днів перебувати в зоні Шенгенського простору, але без права на легальну роботу й за умови наявності п’ятдесяти євро на кожен день перебування в Євросоюзі.
Минулої неділі майже в кожному другому регіоні Російської Федерації пройшли вибори влади комунального, муніципального і регіонального рівнів. У двадцяти двох суб’єктах федерації обирали губернаторів.
За офіційними даними Центральної виборчої комісії, участь у виборчій кампанії взяли понад п’ятдесят партій із семидесяти семи зареєстрованих. Вони мали заповнити майже триста тисяч місць депутатів законодавчих зборів різного рівня.
Кремль готувався до цих виборів упродовж усього поточного року. Постійно відслідковувався розвиток подій у різних регіонах. Правляча партія «Єдина Росія» на чолі з прем’єр-міністром Дмитром Медведєвим та пропутінський «Загальноросійський народний фронт» очікувано виступили правлячим тандемом, перетворивши решту партій на масовку.
Криза ліберального «Союзу правих сил», «Партії народної свободи — Парнас» та інших опозиційних структур очікувано дала їм символічне представництво у деяких законодавчих органах російських регіонів.
ПЕРШИЙ ЗАСТУПНИК ГЕНЕРАЛЬНОГО ДИРЕКТОРА ДК «УКРОБОРОНПРОМ» СЕРГІЙ ПІНЬКАС
З проголошенням Україною незалежності вона успадкувала сотні підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК), значна частина яких згодом була перепрофільована на випуск товарів широкого вжитку, а деякі взагалі, як мовиться, наказали довго жити.
Минулого року, коли постало питання захисту територіальної цілісності й суверенітету України, виявилося, що наша армія не лише голодна і роздягнена, а й украй погано озброєна. Звісно, що в тій ситуації вище державне керівництво відразу згадало про оборонно-промисловий комплекс...
Про його сьогодення, розробки новітніх озброєнь і військової техніки, поставки до військ сучасних бойових машин розповідає перший заступник генерального директора «Укроборонпрому» Сергій ПІНЬКАС.
Року не минуло відтоді, як ми з вами обрали чинний склад Верховної Ради. Однак саме цими днями ефективність діяльності вищого законодавчого органу, як ніколи, поставлена під сумнів. Принаймні, три-, чотири- та п’ятикратні голосування не додають парламентові ані додаткових балів, ані поваги в суспільстві...
Власне, після подій 31 серпня ніхто й не сумнівався в тому, що парламентська коаліція затріщить по всіх швах, однак політичні ідеалісти, попри все, сподівалися на те, що нинішні владні перипетії відбуватимуться без явного винесення «сміття» з приміщення «під куполом». Надто вже свіжі в пам’яті події десятирічної давнини, коли свій європейський вибір Україна, фактично, втратила через чвари президентської та прем’єрської команд, котрі очолювали відповідно Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко. До чого це призвело тоді — нагадувати немає потреби.
Нині ситуація ще більш напружена, оскільки на території нашої держави триває російська воєнна агресія. І досі Верховній Раді та її більшості хоч якось удавалося уникати, принаймні, відвертого протистояння між учорашніми союзниками.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».