У тому числі і проект Конституції, наповнений популістськими обіцянками, які неможливо було реалізувати.
При цьому «борці за світле майбутнє» у парламенті мали суттєву підтримку — близько 180 депутатів. І саме за їх рахунок Симоненко сподівався набрати 300 голосів за ухвалення свого варіанта Конституції.
Загалом вибирати було з чого: за час, що передував ухваленню Основного Закону, Конституційна комісія, різні політичні партії і громадські рухи, науковці запропонували до розгляду у стінах парламенту 15 його варіантів, різних за змістом.
Наприклад, комуністи пропонували зберегти назву УРСР, відновити радянську форму правління, обмежити права Президента і увійти в новий Союз. Націоналісти ж виступали за позбавлення Криму автономії. Представники деяких партій наполягали на збереженні державної власності, виступаючи категорично проти приватної тощо.
Найбільш гострі дискусії точилися навколо питань розподілу повноважень між гілками влади, державної символіки, приватної власності, статусу Республіки Крим та російської мови.
Зі спогадів Віктора Мусіяки — тодішнього представника Президента України у Верховній Раді:
— Ми з Михайлом Сиротою, якого за активну участь в ухваленні нового Основного Закону України часто називають батьком української Конституції, після засідань Тимчасової комісії з питань опрацювання нової Конституції буквально щодня ходили до Леоніда Кучми з результатами роботи.
Часто у нас відбувалися з ним гострі дебати на високих тонах, але робота йшла. Врешті-решт, наприкінці червня 1996 року у нас була підготовлена 161 стаття, і їх винесли на остаточне затвердження. Для цього потрібно було зібрати 300 голосів на кожну зі 161 статей.
Було понад 2 тисячі зауважень та пропозицій до кожної з них, і всі вони поступово ставилися на голосування, і кожен з їхніх авторів міг висловлювати свої міркування.
Тимчасова комісія працювала півтора-два місяці з 9-ї ранку до 9-ї вечора з короткими перервами. Спочатку в ній не брали участі ліві фракції. Коли ж Олександр Мороз зрозумів, що ми не здаємось і працюємо, він прислав нам каву, чай, бутерброди...
Уже потім до Комісії долучилися представники лівих фракцій, які також опрацьовували остаточні варіанти статей і весь час намагалися розпочати процес їхнього розгляду заново. Коли ми завершили цей процес, 26 червня 1996 року проект Конституції було внесено до Верховної Ради.
Саме в цей момент оточення Президента, яке мало на нього серйозний вплив і представляло різні фінансово-економічні структури, підштовхувало Кучму відмовитися від цього варіанта Конституції на користь їхнього, з надзвичайними повноваженнями для Президента, підписати відповідний указ і винести його на референдум.
26 червня ми зустрілися з Кучмою і Вадим Гетьман запитав його: «Ви збираєтесь оголосити референдум?» Кучма відповів: «Так, я вже підписав указ». І додав, що указ стосується тексту, написаного в Адміністрації Президента.
Тоді я піднявся і поклав на стіл у приймальні заяву про відставку з посади. А вже 27 червня ми розпочали засідання Верховної Ради, яке закінчилося зранку 28 червня ухваленням української Конституції. За добу ми відпрацювали пленарний тиждень. Словом, процес цей тривав складно, але ми все ж ухвалили нову Конституцію.
Роман Безсмертний, який брав участь у її ухваленні, згодом писав:
«Повз Верховну Раду йшла колона демонстрантів. Ми зробили паузу, підійшовши до вікон. У відповідь частина демонстрантів махала нам квітами, а інша — кулаками. Пам’ятаю слова покійного академіка Ігоря Юхновського, який, поглянувши на колону людей, сказав:
«І так усе життя — що б ти не зробив: одні будуть вітати; інші — ненавидіти».
І все ж попри розбіжності в оцінці Основного Закону Конституція 1996 року стала першою Конституцією незалежної України, закріпивши правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян.
Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Одним із ключових положень стала 5-а стаття Конституції, згідно з якою «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ».
Не мине і 10 років, як парламент ухвалить нову Конституцію України. Вона суттєво обмежить права Президента і розширить повноваження Верховної Ради, уряду.
Та українці житимуть за цим документом недовго: прийшовши до влади, Віктор Янукович поверне Конституцію 1996 року.
Мета — узурпація влади в одних руках, можливість впливати на всі процеси, що відбуваються в країні задля власної вигоди.
Після перемоги Революції Гідності Україна повернулася до Конституції 2003 року, цим самим наблизившись до стандартів Європейського Союзу.

Сергій ЗЯТЬЄВ

ЦЕ ЦІКАВО
Найстарішою конституцією світу є Конституція Сан-Марино, прийнята 1600-го року.
За більш як 230 років існування Конституції США до неї було внесено лише 27 поправок. Американський Основний Закон вважається найменшим у світі.
Найбільший — Конституція Індії, яка має 395 статей, 12 додатків, 500 поправок і змін, а також близько 11400 слів.
У Великобританії немає Конституції. Її заміняють сукупність нормативно-правових актів, судових прецедентів, конституційних угод, ухвалених у різний час.
Не має Конституції й Ізраїль: вона перебуває в стадії розробки, а її функції виконують кілька окремих законодавчих актів та основних законів.
У Лівії Конституцією офіційно закріплено Коран.
Єдина Конституція у світі, де вказано офіційну відмову країни від війни як форми забезпечення державного суверенітету, є Конституція Японії. Причина відмови — поразка у Другій світовій війні.
Конституція Мальти проголошує країну нейтральною, яка прагне до миру.
У Конституції Австралії прописано зарплату генерал-губернатора.
Конституція Об’єднаних Арабських Еміратів була затверджена не референдумом, а підписана всіма правителями еміратів, тому їй притаманні ознаки міждержавного договору.
Конституцією Еквадору закріплено права не тільки громадян, а й навколишнього середовища. За нею природа та екосистеми, які перебувають на території держави, мають право на існування та своєчасне відновлення.
Конституцію Ісландії створили громадяни країни, які були обрані навмання. Доопрацьовувала її Конституційна рада Ісландії, яка щотижня завантажувала нові проекти законів в Інтернет для того, щоб кожен громадянин країни міг узяти участь в їх обговоренні.
Конституція Європейського Союзу містить більше 60 тисяч слів.