Чому саме зараз вирішили змінити командувача ООС?
На своїй офіційній сторінці у Фейсбуці Президент України назвав наступні причини зміни командувача ООС. «Минув рік, як було змінено формат АТО на ООС. Управління ЗСУ та інших військових формувань і правоохоронних органів, залучених до виконання завдань, було покладено на командувача Об’єднаних сил.
Рік тому на цю посаду був призначений генерал-лейтенант Сергій Наєв. Дякую генералу та усім військовослужбовцям, які залучалися до участі в ООС, за мужність, рішучість та стійкість. За пропозицією міністра оборони та начальника Генштабу ЗСУ передбачена ротація керівництва ООС. Тож прийняв рішення на посаду командувача ООС призначити генерал-лейтенанта Олександра Сирського».
Таким чином, відставка Сергія Наєва озвучується як планова ротація, її головною метою є забезпечення максимальної ефективності командування ООС.
Леонід Поляков, голова Експертної ради Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, зазначає: «Генерал Наєв не зобов’язаний усе життя перебувати на лінії розмежування. Очевидно, він і мав командувати близько року, йому підготували заміну, ротація відбулась і все йде в плановому порядку. Інше запитання, чи варто це було робити за участі Президента».
Ігор Романенко, генерал-лейтенант запасу, заступник міністра оборони України 2006—2010, натомість відзначає певну несвоєчасність таких кадрових перестановок: «З точки зору військової справи та державних інтересів варто було дати можливість новообраному Президенту проводити такі кадрові зміни.
Адже в подальшому саме йому як Верховному головнокомандувачу та його міністру оборони і начальнику Генерального штабу доведеться вирішувати головні проблеми. І командувач ООС буде виконувати поставлені ними завдання в найбільш складних умовах.
Мабуть, позиція чинного Президента полягає в тому, щоб на ключових посадах залишалися люди, «вдячні» йому за призначення, хай в останній момент».

Кар’єрний шлях Олександра Сирського: від командира взводу до очільника ООС
Наразі про Олександра Сирського відомо дуже мало, і це є великою проблемою роботи наших інформаційних структур і військового відомства зокрема. Країні б побільше знати про тих, хто її захищає, а у нас із цим — вічні проблеми.
Навіть в українській Вікіпедії сторінка про нового командуючого ООС з’явилася лише на наступний день після його призначення. Та й то там навіть року народження немає, не кажучи вже про батьків.
Інформацію про генерал-лейтенанта Сирського доводиться збирати буквально по крихтах. Досі невідомий навіть вік нового командира ООС, а про його військову кар’єру доступні тільки найзагальніші відомості.
Олександр Сирський родом із Рівного, військову кар’єру розпочинав, як належить, командиром взводу. На початку 2000-х років командував 72-ю бригадою, звання генерал-майора йому присвоїв Віктор Ющенко в 2009 році.
Далі генерал Сирський був першим заступником начальника Головного командного центру ЗСУ, і у сфері його відповідальності була співпраця з НАТО та введення стандартів Північноатлантичного альянсу в наших військах.
У листопаді 2013 року Олександр Сирський від імені Міністерства оборони у штаб-квартирі Північноатлантичного альянсу обговорював зміни в українській армії відповідно до стандартів НАТО.
Утім, не є секретом, що за президентства Януковича введення стандартів НАТО було більшою мірою «фікцією», ніж реальними діями, тож оцінити ефективність роботи генерала Сирського на посаді заступника начальника Головного командного центру ЗСУ немає змоги.
З початком війни він очолив штаб АТО, і його головним завданням стала координація дій підрозділів різних силових структур України (ЗСУ, СБУ, Нацгвардії) на фронтах Донбасу.
Виключно штабною роботою військовий досвід генерала Сирського не обмежується. Він був одним із ключових командирів сил АТО під час боїв за Дебальцеве взимку 2015 року, командував підрозділами під час боїв у Вуглегірську, селі Рідкодуб та в ході невдалої спроби відбити Логвинове, координував групу «Барс», яка прикривала відхід наших військ із самого Дебальцевого.
За бої на Дебальцевському плацдармі Олександр Сирський був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІI ступеня й згодом отримав звання генерал-лейтенанта. У 2016 році він очолював Об’єднаний оперативний штаб ЗСУ, а в 2017 був командувачем АТО, аж до оголошення операції Об’єднаних сил та призначення її командувачем Сергія Наєва, при якому Олександр Сирський став начальником штабу та першим заступником.
Президент України Петро Порошенко та новообраний командувач ООС генерал Олександр Сирський / Фото із сайта Міноборони України

Чи стане Олександр Сирський дійсно ефективним командиром?
Для того щоби впевнено відповісти на це запитання, знову-таки не вистачає інформації. А відтак щодо професійних якостей генерала Сирського, його ефективності як бойового командира хотілося б знати значно більше.
Основна можливість продемонструвати свої командні навички випала генералу Сирському під час боїв за Дебальцеве, а результати цієї операції якраз дуже неоднозначно сприймаються в українському суспільстві.
Найбільше запитань викликають втрата Вуглегірська, невдалі спроби українських військових підірвати переправу через річку Карапулька та втрата села Логвинове, що дозволило ворожим силам обстрілювати дорогу до Дебальцевого та означало фактичне оточення нашої військової групи на Дебальцевському виступі.
Тодішній успіх окупантів став можливим через погане управління підкріпленнями, відсутність прикриття для нашої артилерії і дуже поганий зв’язок між українськими підрозділами.
Всі ці невдачі належали до сфери відповідальності Олександра Сирського, який відповідав за пряме командування українськими підрозділами на правому флангу Дебальцевського виступу.
Тим не менш у вищого керівництва України, вочевидь, не було особливих претензій до дій генерала Сирського. Більш того, за вивід військ із Дебальцевого Олександр Сирський був нагороджений орденом Богдана Хмельницького.
Пізніше в інтерв’ю «Українській правді» у 2016 році сам генерал повністю перекладав відповідальність за провальні бої на командування сектора та називав погане постачання основною причиною невдач.
Утім, повторюємо, нині і чинний Президент, і команда його наступника і експертні кола переконані, що генерал Сирський є цілком прийнятною кандидатурою на пост командира ООС.
Леонід Поляков зазначає: «На мою думку, генерал Сирський відповідає займаній посаді, а чи буде його керівництво ефективним, не залежить від позитивних чи негативних коментарів.
У нас зараз немає жодного командира, який би отримував тільки перемоги, у всіх відомих командирів були важкі проблеми, які залежали не лише від них, а й від того, як держава забезпечувала війська — і підготовленим особовим складом, і озброєнням, і політичною підтримкою. Бо наші військові воюють у тих умовах, в які їх поставила держава».
Ігор Романенко додає: «З точки зору формальних ознак у Олександра Сирського є все для того, щоб виконувати поставлені завдання: освіта, досвід, причому не просто проходження по службі, а реальний бойовий досвід. До того ж його попередник, генерал Наєв, зробив велику справу.
Він прийняв командування під час переходу від АТО до операції Об’єднаних сил, а це були зміни системи управління, підпорядкування командувачу всіх структур, в тому числі не тільки військових. І Наєв ці проблеми вирішив. Крім того, він значною мірою підтримував самостійність командирів у прийнятті рішень — у дусі армій НАТО».
Враховуючи досвід генерала Сирського саме в роботі зі структурами та стандартами НАТО, можна припустити, що він буде підтримувати натовські нововведення попередника. А от чи буде мати сам Сергій Наєв хоч якийсь вплив на подальший розвиток ситуації в зоні ООС — поки що невідомо.
Про те, чим буде займатися після своєї відставки з поста перший командувач ООС, теж немає жодних відомостей. Що знову ж є проблемою. Адже українське суспільство має право на інформацію про найвищих військових командирів, щоб бути впевненим у їхній спроможності захищати нашу свободу і незалежність. Зрозуміло, що в межах можливого з урахуванням війни, яка триває, але все ж...

Вячеслав МАСНИЙ,
Укрінформ