— На жаль, досі майже 100 громадян України незаконно утримуються за політичними мотивами в Російській Федерації та в окупованому Криму (серед них — і 24 військовополонених моряки), — говорить пані Ірина. — Бойовики також тримають десятки заручників на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.
Україна докладає всіх зусиль для їхнього звільнення. Так, 13 лютого ц. р. відбулося 103є засідання Мінських груп, де головною темою і ТКГ, і гуманітарної підгрупи було саме питання звільнення всіх бранців Кремля.
Ми вимагаємо негайного звільнення військовополонених українських моряків без усяких передумов. І вкотре передали РФ пропозицію забрати 25 засуджених за важкі злочини проти територіальної цілісності і суверенітету України росіян в обмін на політв’язнів Кремля.
Також ми готові помилувати більше 70 сепаратистів, аби витягти з ОРДЛО 19 наших військових і цивільних, серед них наші герої — військові, яких незаконно утримують ще після Дебальцева, та журналіст Станіслав Асєєв.
Дуже прикро, що питання звільнення заручників заблоковане Росією, яка чітко демонструє, що не готова йти на жодні просування у вирішенні гуманітарних питань до президентських виборів в Україні.
Українські заручники в ОРДЛО не мають права на телефонний дзвінок. Востаннє МКЧХ передавав листи в’язням у вересні минулого року й лише раз за ці роки — передачу. МКЧХ жодного разу не мав можливості поспілкуватись з утримуваними. Так само МКЧХ жодного разу не навідував політв’язнів в окупованому Криму і в тюрмах РФ.
— Як уда­ло­ся сво­го ча­су ви­тяг­ти з ла­бет ОР­ДЛО/ФСБ більш як 70 по­не­во­ле­них укра­їн­ців?
— Звільнення 74 заручників у грудні 2017 року стало можливим завдяки позиції Президента України, який порушував це питання як пріоритетне в Нормандському форматі, завдяки важкій роботі гуманітарної підгрупи в Мінську, роботі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, консолідованій співпраці СБУ, ГПУ, МВС, МЗС та, звичайно, тиску світу на РФ.
Тоді Україна помилувала 307 сепаратистів задля звільнення українців, в основному військовослужбовців, які довгий час, ще після Дебальцева та битви за Донецький аеропорт, перебували в тюрмах бойовиків — це, зокрема, бійці батальйону «Кривбас», всесвітньо відомий релігієзнавець Ігор Козловський та інші.
— Сьо­го­дні, ко­ли ми від­да­ємо до Ро­сії та ОР­ДЛО у 3–4 рази біль­ше лю­дей, аніж звіль­ня­ємо на­ших, дех­то ка­же, що це не зов­сім спра­вед­ли­во: мов­ляв, об­мін тре­ба здій­сню­ва­ти про­пор­цій­но...
— Мене обурює, коли питання звільнення людини зводиться до цифр і пропорцій. Ми за своїх боремося. За кожного. Й звільнення людини — це не математика.
Витягти навіть одного заручника — це вже успіх і велика робота команди людей. Особливо коли ми маємо справу з Російською Федерацією — державою, яка підтримує тероризм та незаконні бандформування.
Так, у 2018 році, на жаль, нам удалося звільнити лише одного військового з окупованого Донбасу — Романа Савкова, хворого на діабет, та двох викрадених прикордонників, які утримувалися ФСБ РФ.
Загалом за час роботи Мінських підгруп ми змогли витягти сотні людей. За кожною звільненою людиною — трагедія. Їх усіх катували, вони мають дуже серйозний посттравматичний синдром.
Між іншим, 12 зі звільнених заручників зізнались у застосуванні до них сексуального насильства. Й зводити звільнення українців до математики, пропорцій, цифр — це цинічний і примітивний погляд.
У нас люблять наводити досвід Ізраїлю, коли за одного свого солдата вони віддали кілька тисяч ворогів. А чому ж тоді всі наші «умніки», коли мова заходить про українців, міряють їх долі як мішки з картоплею на базарі? В нас інший підхід — витягти всіх.
Так, на жаль, із наближенням президентських та парламентських виборів на темі звільнення заручників почали спекулювати багато політичних діячів. Цікаво, що найбільше критикують команду Президента ті, хто не розуміє, яка це важка та копітка робота, а також ті, хто не зробив нічого для звільнення бодай одного українця.
— Се­ред тих, хто від­бу­ває у нас по­ка­ран­ня, є не тіль­ки пред­став­ни­ки псев­до­рес­пуб­лік, а й гро­ма­дя­ни Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції, які звер­ну­ли­ся до Пре­зи­ден­та Пу­ті­на з про­хан­ням по­спри­яти в їх­ньо­му звіль­нен­ні. Як ре­агує Кремль на по­діб­ні звер­нен­ня сво­їх гро­ма­дян?
— Змушена констатувати, що з боку РФ протягом 2018 року не надійшло жодної письмової відповіді на українські пропозиції, а їх було щонайменше 13. Під час засідань у Мінську представники РФ лише усно відповідають, що «нас там нєт», «це — ополченці» і «це — громадянська війна».
Розумію, чому вони не дають письмових відповідей — не хочуть залишати жодних свідчень своїх злочинів, визнання присутності росіян у незаконних збройних бандформуваннях. Однак це не звільнить РФ від міжнародної відповідальності за розв’язання війни в Україні, за невиконання Мінських домовленостей.
Ще у серпні 2018 року росіяни, засуджені в Україні, написали прохання президенту РФ В. Путіну щодо їх повернення на батьківщину. Ці звернення були передані через наші дипломатичні канали в МЗС РФ, в АП Путіна та Уповноваженій РФ із прав людини Т. Москальковій.
Однак у Росії ніхто так і не зацікавився долею своїх співвітчизників, до них не поїхали консули, їм не стали слати передачі і писати листи, ніхто не зв’язався з їхніми родичами.
Під час зимової сесії ПАРЄ 2019 р. у відповідь на спробу провокації з боку пропагандистки російського телеканалу я вчергове озвучила всі 25 прізвищ росіян, яких Україна готова передати задля звільнення Олега Сенцова, Романа Сущенка, Павла Гриба, Миколи Карпюка, Євгена Панова та інших. Та відповіді немає, Кремль не зацікавлений у поверненні своїх громадян.
— До ре­чі, а так зва­на вла­да ОР­ДЛО мо­же са­мо­стій­но звіль­ни­ти на­ших лю­дей, яких ки­ну­ла у під­ва­ли? Чи й тут по­трі­бен до­звіл ро­сій­ських ку­ра­то­рів?
— Очільники ОРДЛО є звичайними маріонетками Кремля — вони не приймають жодних самостійних рішень. Вони за вказівкою кураторів включають до своїх списків тих самих росіян, вимагаючи звільнити росіян та беркутівців, причетних до розстрілів Небесної Сотні у Києві, терактів в Одесі і Харкові. Й, найогидніше, приховують справжню інформацію про кількість бранців на окупованих територіях та місце тримання заручників.
Нам уже кілька років не дають інформації щодо більше 70 утримуваних ними українців, про яких по зернині збираємо інформацію. Й стверджують, що начебто в тюрмах ОРДЛО сьогодні лише два десятки бранців, а це відверта неправда.
Ще влітку я прогнозувала, що країнаагресор спробує розіграти чутливу і важливу тему заручників напередодні виборів в Україні. Путін — маніпулятор найвищого ґатунку, і він буде грати на цьому делікатному питанні під час українських виборів. На жаль, так і відбувається.
— На ка­лен­да­рі — лю­тий 2019-го. Роз­ка­жіть, будь лас­ка, що ро­бить ук­ра­їн­ська вла­да для звіль­нен­ня ук­ра­їн­ських бран­ців. На­ші за­кор­дон­ні парт­не­ри, які час від ча­су ви­сло­в­лю­ють свою стур­бо­ва­ність до­лею на­ших бран­ців, ре­аль­но до­по­ма­га­ють по­вер­ну­ти їх на рід­ну зем­лю?
— Так, переговори проходять важко. РФ сьогодні не приховує, що блокуватиме всі ініціативи України щодо звільнення заручників та політв’язнів Кремля до виборів.
Москва розраховує на перемогу проросійського кандидата, намагається втручатись у виборчий процес в Україні. Однак ми не зупиняємося в пошуках шляхів звільнення наших.
На всіх міжнародних зустрічах Президент України порушує питання звільнення українців — це сотні зустрічей, нарад та телефонних розмов зі світовими лідерами, в тому числі з представниками Нормандського формату.
Ми розраховуємо на допомогу наших міжнародних партнерів, країн — членів ЄС та НАТО. У грудні 2018 року під час візиту української делегації на чолі з П. Порошенком до Бельгії відбулися десятки зустрічей із лідерами інституцій та держав — членів ЄС та НАТО.
І на всіх зустрічах П. Порошенко порушував питання посилення санкційного тиску проти РФ, зокрема шляхом запровадження «Азовського пакета» санкцій, наголошував на пріоритетності звільнення політв’язнів і заручників. Сподіваємось, ЄС і США вже найближчим часом введуть персональні санкції проти причетних до захоплення моряків.
Велику роботу зі звільнення українських бранців проводить Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова. Однак Омбудсмен РФ Т. Москалькова уникає навіть запитань щодо стану здоров’я українських моряків та інших бранців, які незаконно утримуються в окупованому Криму чи в Росії.
Так, нещодавно, під час судилищ над українськими моряками в Москві, Т. Москалькова за годину до призначеної зустрічі з Л. Денісовою просто скасувала її.
Під час роботи в міжнародних парламентських асамблеях та міжнародних організаціях ми також акцентуємо увагу на звільненні українських бранців.
На зимовій сесії ПАРЄ2019 було також ухвалено важливу резолюцію Асамблеї, в якій закріплено вимогу до РФ поводитись із 24 українськими військовослужбовцями, захопленими у районі Керченської протоки, відповідно до Женевської конвенції, визначено їх статус як військовополонених.
Звісно, ми розраховуємо на більш активну підтримку наших міжнародних партнерів у цьому питанні.
— Біль­шість кан­ди­да­тів у Пре­зи­ден­ти гос­тро кри­ти­ку­ють Мін­ські до­мо­вле­но­сті, мов­ляв, во­ни не пра­цю­ють і по­трі­бен ін­ший фор­мат на­ла­го­джен­ня ми­ру на Дон­ба­сі. Дех­то на­віть го­то­вий сіс­ти за стіл пря­мих пе­ре­го­во­рів із ва­таж­ка­ми «рес­пуб­лік», ні­би за­ра­ди ми­ру го­то­ві до­мо­вля­тись і з дідь­ком ли­сим. От­же, Ва­ша дум­ка з при­во­ду Мін­ських до­мо­вле­нос­тей, обі­ця­нок на­ла­го­ди­ти мир «за тиж­день».
— Дійсно, сьогодні тема миру експлуатується всіма кандидатами на посаду Президента України. Одні говорять про прямі переговори з бойовиками, інші обіцяють стати на коліна перед Путіним чи пропонують нові формати переговорів. Однак варто розуміти, що популістська позиція окремих кандидатів заздалегідь приречена на провал.
Мінські угоди не ідеальні, але вони допомогли зупинити повномасштабний наступ на Україну. І саме до них прив’язані санкції проти РФ, які діють і боляче б’ють по російській економіці. Й найголовніше — Мінські угоди дали таку важливу для нашої армії паузу, аби наростити м’язи і зуби.
У Мінських угодах чітко зафіксовано вимоги до РФ: виведення всіх іноземних військ із території України, виведення всього важкого озброєння і військової техніки з території України, забезпечення відновлення українського суверенітету і влади на території окупованого Донбасу, звільнення заручників. До речі, там стоїть підпис представників РФ.
Важливо також пам’ятати, що саме на цих домовленостях ґрунтуються санкції проти Росії. Зараз готується новий пакет санкцій у зв’язку з агресією в Керченській протоці.
— Де­які по­лі­ти­ки роз­по­ві­да­ють і про те, що влад­ні струк­ту­ри на­шої дер­жа­ви на­пов­не­ні ро­сій­ськи­ми шпи­гу­на­ми і так зва­ни­ми аген­та­ми впли­ву, а вла­да ні­як не ре­агує. Про­ко­мен­туй­те, будь лас­ка, ці «од­кро­вен­ня».
— На мою думку, якщо йдеться про порушення чинного законодавства, то такими справами мають займатися спеціальні органи, насамперед СБУ. І хочу наголосити на невідворотності юридичної відповідальності для кожного, хто підриває суверенітет та територіальну цілісність України. Для досягнення цієї мети слід активізувати роботу всіх правоохоронних органів держави.
— Сьо­го­дні мож­на спос­те­рі­га­ти за тим, як де­які ук­ра­їн­ські те­ле­ка­на­ли пе­ре­тво­ри­ли­ся на про­па­ган­дист­ські ру­по­ри Крем­ля. Звід­си й за­пи­тан­ня до Вас, Іри­но Во­ло­ди­ми­рів­но: чо­му цей ша­баш не тіль­ки до­сі три­ває, а й, зва­жа­ючи на на­бли­жен­ня пре­зи­дент­ських ви­бо­рів, по­си­лює­ть­ся?
— Так, на жаль, в Україні є телеканали, в ефірах яких Революцію Гідності називають «державним переворотом», заручників та політв’язнів Кремля — «терористами», сіють міжнаціональну ворожнечу, виступають проти територіальної цілісності і суверенітету України, розпалюють антиукраїнські, антиєвропейські та антиамериканські настрої. Це є одним із методів гібридної війни РФ.
На моє переконання, ми мусимо посилити інформаційну безпеку України. Також вважаю, що якщо телеканал порушує законодавство — на це має жорстко реагувати Нацрада з питань телебачення і радіомовлення.
Політики ж повинні продемонструвати свою позицію щодо цих каналів та їхньої редакційної політики відмовою відвідувати ті чи інші студії і медіа, де досі працюють «темники».
Особисто я підтримала заклик Наталії Каплан (сестри Олега Сенцова. — Авт.) та принципово не відвідую студій і не даю коментарів тим каналам, які називають терористами її брата та інших кремлівських бранців. Думаю, що українці вже навчилися знімати «локшину» російської пропаганди з власних вух і більше ніколи на неї не купляться.

Сер­гій ЗЯТЬ­ЄВ