Уособленням цих настроїв ісламські радикали вважають норвезького ультраправого терориста Андерса Брейвіка. Влада Норвегії вирішила навіть посилити охорону в’язниці, де він відбуває пожиттєве ув’язнення, адже не виключають можливості її атаки загоном ісламістів з метою фізичного знищення Брейвіка.
Справжня інформаційна війна з цього приводу розгорнулася в соціальних мережах, де зіткнулися думки прихильників і супротивників Брейвіка. Перші вважають, що ідеологічні позиції, які займає Андерс Брейвік, цілком відповідають реальності, яка складається в Європі з мусульманською громадою, представники якої почуваються непогано, живучи на соціальні виплати, тобто фактично за рахунок європейських платників податків.
Їхні опоненти закликають до більшої толерантності стосовно мусульманської ідентичності в Європі та нагадують, що самим репресивними і силовими засобами неможливо врегулювати соціокультурний конфлікт цінностей між радикальним ісламом і секуляризованою європейською культурою. Однак навіть високий ступінь толерантності не гарантує в цій справі стовідсоткового позитивного ефекту.
Яскравий приклад у цьому сенсі — це становище у Боснії і Герцеговині та Македонії. Боснія і через 19 років після закінчення громадянської війни залишається розділеною на етнорелігійні анклави, натоміть у Македонії місцева албанська мусульманська громада постійно конфліктує зі слов’янським населенням, хоча й має найширшу автономію.
Отже, чергова тривога у зв’язку з очікуваннями терористичних атак у Норвегії вкотре засвідчила хиткість поняття надійності громадської безпеки за умов гострої фази глобальної економічної і духовної кризи, які переживає людство.

Андрій МАРТИНОВ