Незважаючи на те що на першому місці серед проблем, які турбують українців, стоїть воєнний конфлікт на Сході України, розв’язання власних соціальних проблем хвилює людей сукупно (55% опитаних) більше.
За чотири останніх роки населення втомилося від млявого вирішення нагальних проблем та розраховує на рішучі кроки чинної влади або її наступників. Щоправда, хто може стати цим наступником, люди ще чітко не визначилися. Якби президентські вибори відбувалися найближчої неділі, то п’ята частина українців не знала б, за кого голосувати.
Реформи, цоб-цабе!
Найактуальнішими проблемами для більшості опитаних є війна на Сході України (52%) та соціально-економічні негаразди: низький рівень зарплат чи пенсій (36%), зростання цін та інфляція (32%), безробіття (27%), висока ціна та низька якість медичного обслуговування (24%), високі тарифи на комунальні послуги (23%), соціальне розшарування між бідними та багатими (16%).
Звісно, в країні, де триває війна і витрачаються величезні ресурси на це, не може все бути добре. Війна виснажує людські та матеріальні ресурси, економіку в цілому.
Хоча на перший погляд, якщо війти на вулиці сіл чи міст, життя там мирно і спокійно рухається, багато людей узагалі війною не переймаються, і начебто все нормально.
«Найсумніше в цій ситуації те, що кардинальне вирішення цієї проблеми перебуває не в Україні, тут діє зовнішній чинник. І тому і діюча влада, і наступна також мають зрозуміти, що не потрібно загравати з громадською думкою, обіцяючи перед виборами, що вони вирішать ці проблеми самотужки. Це нереалістично», — зазначає виконавчий директор Центру соціальних і маркетингових досліджень SOCIS Олександр Стегній.
За його словами, українці стомилися від розмов про реформи. Час очікування суспільства потроху вичерпується. Зараз людей цілком логічно цікавить кінцевий результат, а його відсутність сприймається нашими громадянами дуже негативно.
«Якщо буде реалізована одна з ключових реформ — судова, вона багато чого вирішить, і ми побачимо реальні зрушення в суспільстві. Адже в суспільстві, де гарантується соціальна справедливість, жити комфортно, оскільки воно базується виключно на верховенстві права. На сьогодні це дуже актуально для України, і актуальність цього питання буде поставлена суспільством на найближчих виборах», — стверджує Олександр Стегній.
Яка у нас політична орієнтація?
Від майбутніх політиків для покращення ситуації в країні і для підвищення якості життя людей, на думку переважної більшості респондентів (44%), необхідно вимагати рішучого і швидкого реформування проблемних сфер.
27% виступають за здійснення кардинальних, революційних змін і лише чверть (25%) — за поступове вирішення найгостріших проблем. Тобто 70% опитаних не можуть миритися з низьким темпом реформування країни.
За словами виконавчого директора Центру соціального інжинірингу «РАНД» Сергія Дем’янова, більші очікування респондентів на рішуче вирішення соціальних проблем і сподівання на встановлення соціальної справедливості формують в Україні високий запит на ліву — соціал-демократичну ідеологію. Саме на таку, яка має високі рейтинги в країнах Євросоюзу, до яких Україна поступово наближається.
Серед найближчих ідеологічних течій громадяни віддали перевагу: соціал-демократичній — 14% опитаних респондентів, національно-демократичній — 10%, соціалістичній — 9%, християнсько-демократичній — 6%, націоналістичній — 6%, ліберальній — 5%, зеленій — 4,5%, комуністичній — 4%.
Іншими словами, наша громадська думка тяжіє до виважених політичних орієнтацій. «Це значить, що у нас є всі шанси не підтримати ані ультраправих, ані ультралівих політиків, — пояснює Олександр Стегній.
Однак в Україні, де поки що нема верховенства права, існує великий ризик маніпулятивних політтехнологій зі ставками на бажання «сильної руки» — сильної влади, якій дозволено порушувати закон заради встановлення порядку. Саме так, як у Росії. Але ж у Росії — то вже не порядок, а беззаконня. Нам такого не треба».
Усі обличчя такі знайомі, що аж емоції через край
Як свідчать результати опитування, якби президентські вибори відбулися найближчої неділі, то найбільшу підтримку виборців отримала б Юлія Тимошенко: за неї готові проголосувати 9% респондентів. Друге та третє місце посідають Петро Порошенко (8%) і Святослав Вакарчук (7%). Інші кандидати — Анатолій Гриценко, Володимир Зеленський, Юрій Бойко, Олег Ляшко.
«Важливі не стільки імена, як принципова зміна механізмів суспільного контролю дій влади. Хто б не був на найвищій державній посаді, актор, співак чи професійний політик — ми маємо контролювати їх відповідальність, мати в руках ефективні інструменти впливу та взаємодії з тими, кого ми обрали.
І не потрібно сприймати наведені цифри як щось апокаліптичне. Такі вони вже є на сьогодні. Але це скоріше відлуння емоційного стану наших виборців, а не якісь серйозні наміри», — коментує Олександр Стегній.
Соціологи попереджають, що реальні рейтинги кандидатів у президенти та лідерів політичних партій будуть формуватися лише з осені, коли за рік до парламентських і півроку до президентських виборів громадяни почнуть порівнювати свої соціальні очікування з реальними справами політиків та їхніх політичних сил.
Зокрема, опитані громадяни орієнтуються на встановлення таких середніх показників: прожиткового мінімуму — 6700 грн, заробітної плати — 12000 грн, пенсії — 7450 грн.
Здавалось би, досить скромні запити. Проте є одне «але». Попри проголошений курс держави на децентралізацію процесів більшість громадян залишаються на патерналістських позиціях, покладаючи відповідальність за власний добробут (у порядку черговості) на Президента, Верховну Раду, місцеві органи влади, а вже потім на самих себе. І це теж чимала проблема для нашого суспільства...
Марина НЕЧИПОРЕНКО, Укрінформ
