Чимало аналітиків висловлювали припущення, що вітчизняна влада просто категорично не готова до появи справді незалежного судового органу, здатного якщо й не стовідсотково зруйнувати всі зашкарублі корупційні схеми, то, принаймні, дуже серйозно їх похитнути.
В ухваленому нещодавно рішенні, зокрема, йдеться про те, що Вищий антикорупційний суд буде сформований протягом 12 місяців і почне свою роботу за умови призначення не менше 35 суддів.
Закон набирає чинності наступного дня після публікації, за винятком деяких положень, які вводять у дію з початком роботи суду.
Найбільші суперечки точилися стосовно принципу обрання суддів Антикорупційного суду, і буквально напередодні голосування вдалося віднайти компроміс. Судячи з тієї кількості депутатів, котрі підтримали рішення, цей компроміс справді видався ефективним.
Відтак нині слід чекати наступного етапу — безпосереднього формування Вищого антикорупційного суду. Як кажуть, рік — не такий уже й тривалий період: не встигнеш озирнутись, як він мине...
На жаль, уже тривалий час в Україні суди традиційно фігурують у вітчизняних рейтингах корумпованості на чільних місцях. За таких обставин найоптимальнішим справді вбачається утворення нової судової інституції, сформованої на принципах незалежності та професіоналізму, яка зможе стати еталоном для органів судової влади.
Тим паче що ідея створення спеціалізованих антикорупційних судів уже багато років реалізовується в різних формах у цілому ряді країн.
За даними неурядової міжнародної організації, що досліджує рівень корупції по всьому світу, Transparency International, спеціалізовані судові органи для розгляду корупційних справ (будь то окремі судді, спеціалізовані суди чи палати судів) утворені щонайменше у 17 державах.
Зокрема, це — Філіппіни, Пакистан, Хорватія, Болгарія, Мексика, Словаччина. Себто відповідні органи діють переважно там, де корупційні скандали в той чи інший час перетворювалися на притчу во язицех.

Мотиви скрізь схожі
Експерти запевняють, що у випадку значної корумпованості та залежності системи судів загальної юрисдикції утворення спеціалізованого судового органу дозволяє застосувати ефективніші процедури відбору та сформувати штат чесних та незалежних суддів.
Зокрема, у Словаччині спеціалізований суд утворювався в 2009му через побоювання, що злочинні організації зможуть шантажувати чи підкуповувати суддів загальних судів.
В Індонезії — через значний рівень впливу політичних та бізнесових еліт на суди загальної юрисдикції, а також високий загальний рівень корумпованості судової системи. Тут Антикорупційний суд діє з 2002го.
На рішення про утворення спеціалізованих антикорупційних судів також впливають прагнення зробити їхню роботу ефективнішою через зменшення навантаження на суддів у зв’язку з чітко визначеною юрисдикцією і порівняно меншою кількістю справ для розгляду.
А ще — задля підвищення професійної спеціалізації суддів та застосування новітніх підходів до організації роботи та забезпечення документообігу.
Для прикладу: утворення спеціального трибуналу у Хорватії (2008 рік) для розгляду корупційних та інших тяжких злочинів якраз і обґрунтовувалося необхідністю утворення підготовленого суддівського корпусу для вирішення найбільш складних і соціально важливих справ.
З іншого боку, у випадку значного розгалуження системи таких спеціалізованих судів, як правило, вона стикається з тими ж ризиками, що й суди загальної юрисдикції: неефективність і сповільнений розгляд справ, а також корумпованість суддів.
Наприклад, в Індонезії, де антикорупційні суди утворювалися саме як противага корумпованим судам загальної юрисдикції, декілька суддів таких судів були звинувачені у корупції.
У Філіппінах, де Антикорупційний суд має одну з найтриваліших історій, адже діє з 1995 року, Верховний суд свого часу відсторонив від посади суддю спеціалізованого Антикорупційного суду через звинувачення у причетності до корупційних дій.
Експерти також звертають увагу на те, що одним із недоліків при утворенні таких судів може бути фактичне запровадження двох паралельних судових систем, коли одні й ті самі категорії справ можуть розглядатись як судами загальної юрисдикції, так і спеціалізованими.
У таких випадках застосування в ідентичних справах різних процедур розгляду може поставити під питання навіть саму законність ухвалених рішень.
Зокрема, в уже згадуваній Індонезії можливість розгляду аналогічних справ двома паралельними судовими системами лягла в основу рішення про неконституційність такої організації судоустрою.

Основні антикорупційні моделі
Загалом можна виділити декілька моделей спеціалізованих антикорупційних судів. Перша — це робота окремих спеціалізованих служителів Феміди.
Вони призначаються в судах загальної юрисдикції. При цьому процедура апеляційного оскарження їхніх рішень залишається незмінною. Така модель працює, зокрема, в Кенії та Бангладеш.
Інший принцип роботи обрали у Словаччині, Хорватії та Пакистані. Тут спеціалізований Антикорупційний суд користується виключно юрисдикцією стосовно справ про корупційні злочини з можливістю апеляційного оскарження його рішень у Верховному суді.
Судячи з норм нещодавно проголосованого у Верховній Раді закону, Україна також намагається піти схожим шляхом. Наскільки успішно, поживемо — побачимо.
Тим часом третя модель функціонування спецсудів — це так звані гібридні суди. У Філіппінах Антикорупційний суд виступає судом першої інстанції лише для деяких корупційних справ, тих, які вважаються найскладнішими.
Водночас він же працює як апеляційна інстанція для інших корупційних справ, котрі раніше розглядалися в судах загальної юрисдикції. При цьому апеляційні скарги на рішення самого Антикорупційного суду можна подавати до суду Верховного.
Нарешті, в Болгарії, Індонезії та Малайзії обрали модель так званих паралельних судів. У перелічених державах система антикорупційних судів включає в себе як суди першої інстанції, так і суди апеляційної інстанції.
Як сформуєш, так і працюватимуть
Показово також, що в більшості країн судді спеціалізованих антикорупційних судів мають такий самий статус та проходять ті ж процедури відбору, що й судді загальної юрисдикції аналогічного рівня.
Однак у певних країнах застосовують спеціальні процедури відбору суддів антикорупційних судів. Як правило, це спеціальні вимоги щодо необхідної кваліфікації або практичного досвіду.
У Словаччині, наприклад, судді також повинні пройти спеціальну перевірку для підтвердження відсутності будьяких негативних факторів, які б могли бути використані для шантажу чи інших форм незаконного впливу на них. Тепер така перевірка розповсюджується там на всіх суддів без винятку.
На думку аналітика уже згадуваної міжнародної організації Transparency International Андрія Слюсаря, найбільш комплексно до питання запровадження спеціальних процедур відбору для антикорупційних судів підійшли в Індонезії.
«У спеціалізованих судах справи тут розглядаються не тільки професійними суддями, але й ad hoc суддями, — наголошує експерт.
Ними зазвичай виступають професійні юристи, судді у відставці чи інші професіонали у сфері права. Претенденти на роль ad hoc суддів повинні пройти чітко визначену процедуру відбору.
При цьому до складу комісії з відбору входять представники апарату Верховного суду, а також громадянського суспільства.
Професійні судді призначаються тамтешнім президентом на п’ять років з можливістю бути перепризначеними лише один раз. Згідно з початковою редакцією закону від 2002 року антикорупційні суди розглядали справи колегіально у складі п’яти суддів, троє з яких були суддями ad hoc (така система була запроваджена через недовіру до професійних суддів, які загалом вважалися більш корумпованими).
Однак у 2009му ця система була змінена і тепер голова кожного регіонального Антикорупційного суду, який обов’язково має бути професійним суддею, може особисто визначати співвідношення професійних і ad hoc суддів у судових колегіях», — каже Андрій Слюсар.

Під суд — за 20 євро?
Напередодні безпосереднього формування в Україні Вищого антикорупційного суду цікаво також поглянути на юрисдикцію таких судів у світі. Так, за категорією злочинів більшість антикорупційних судів розглядають справи про корупційні і пов’язані з корупцією правопорушення.
Однак деякі зі спеціалізованих судів мають значно ширшу підсудність, яка включає й інші тяжкі злочини. Для прикладу: спеціалізовані суди у Хорватії розглядають не лише справи про високопосадову корупцію, але й про організовану злочинність.
Спеціальний кримінальний суд Болгарії також розглядає справи про організовану злочинність поряд із корупційними. Спеціальний кримінальний суд Словаччини розглядає, крім корупційних та справ про відмивання коштів, також справи про організовану злочинність і навмисні вбивства. Інші спеціалізовані суди мають вужчу підсудність.
У різних країнах існують також певні відмінності в юрисдикції за тяжкістю злочинів. Хоча для більшості антикорупційних судів підсудність скоріше визначається саме за категоріями злочинів, а не за їхньою тяжкістю, проте в деяких країнах застосовують і такий підхід.
Приміром, у Камеруні спеціальний кримінальний суд розглядає лише справи про заволодіння майном в особливо великих розмірах. А от справи про аналогічні злочини з меншими сумами збитків розглядаються судами загальної юрисдикції.
Також останніми змінами до законодавства обмежено підсудність спеціалізованого суду у Філіппінах за ознакою розміру завданих збитків. А в Словаччині саме зараз триває дискусія стосовно певного перегляду юрисдикції спеціалізованого суду.
Після низки публікацій у пресі про те, що тамтешній спеціальний кримінальний суд серед іншого розглядає справи про незначні хабарі (іноді — менше 20–30 євро), в країні заговорили про доцільність обмеження юрисдикції суду серйознішими злочинами.
Цікаво, чи не чекає й потенційних українських служителів антикорупційної Феміди щось подібне?..
Підсудність окремих спеціалізованих антикорупційних судів обмежується не лише категоріями злочинів, але й посадовим статусом обвинувачених.
У більшості країн, де діють спеціалізовані суди, вони переважно розглядають справи лише стосовно високопоставлених державних службовців. Хоча зустрічаються й інші підходи, з якими вітчизняним високопосадовцям неодмінно слід уважно познайомитися.
Зрештою, безпосереднє формування Вищого антикорупційного суду — це, можливо, навіть відповідальніший крок за нинішнє ухвалення закону. І від того, як Україна з ним упорається, без перебільшення, залежатиме наше подальше майбутнє.

Ярослав ГАЛАТА