У що можуть вилитися подібні заклики однозначно нині не береться прогнозувати жоден експерт. Натомість, усе частіше доводиться чути про можливе ведення на частині української території воєнного стану. Саме тому, вочевидь, буде доречно проаналізувати можливі наслідки такого кроку.
Передусім, варто зазначити, що в Україні майже півтора десятиліття є чинним Закон «Про правовий режим воєнного стану». Ухвалений у далекому і, як тепер очевидно, абсолютно мирному 2000-му році, документ визначає військовий стан як особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
Воєнний стан також передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування значно ширших повноважень, які необхідні для запобігання загрози та гарантування національної безпеки.
Пропозицію щодо введення воєнного стану Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони. А безпосередньо вводиться такий стан указом чинного глави держави, який має затвердити парламент. До речі, відповідно до закону, Верховній Раді дано всього лише два дні, щоб затвердити цей указ. Після цього інформація про введення воєнного стану негайно оголошується через ЗМІ. Саме тому недоречними є зауваження декотрих спостерігачів, мовляв, де-факто в державі й так уже діє воєнний стан.
У президентському указі має бути дано обґрунтування необхідності введення воєнного стану, межі території. А ще — детальна інформація про те, де запроваджується особливий режим; якими є завдання військового командування, органів державної влади та місцевого самоврядування; вичерпний список прав і свобод фізичних та юридичних осіб, які тимчасово обмежуються.
Одним із вирішальних факторів є той, що в умовах воєнного стану не можна припиняти повноваження органів державної влади. І йдеться не лише про Верховну Раду чи Кабінет Міністрів, а й про місцеві органи влади, суди, органи прокуратури та органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудові розслідування.
До проведення президентських виборів опоненти введення військового стану, зокрема, аргументували свою позицію тим, що, в такому разі, в Україні не вдасться забезпечити голосування за нового главу держави. Нині ж ситуація змінилася, однак подібний аргумент (залежно від розвитку ситуації, звісно) знову може стати актуальним.
Річ у тім, що Петро Порошенко не раз озвучував необхідність перезавантаження парламенту. Про необхідність (чи, принаймні, велику бажаність) дострокових виборів до Верховної Ради він говорив і під час своєї інавгураційної промови. Тож усе це дещо зменшує можливість уведення воєнного стану, принаймні доти, доки Російська Федерація відкрито не оголосить Україні війну.
З іншого боку, перед новим державним керівництвом можуть виникнути інші спокуси. Скажімо, відповідно до вітчизняного законодавства, у період воєнного стану спрощується механізм заборони діяльності політичних партій, якщо вони загрожують суверенітету, національній безпеці України, її державній незалежності і територіальній цілісності.
Як тут не згадати про Партію регіонів і особливо КПУ, про заборону яких і так останнім часом точиться чимало дискусій. Утім, зрозуміло, що новообраний глава держави ніколи не відзначався надмірним авантюризмом. А тому ініціювати воєнний стан у державі лише задля швидшої ліквідації партійних структур (навіть відверто антиукраїнських) він навряд чи буде. Аргументи мають бути вагомішими й серйознішими.
Слідом за військовим станом може настати запровадження трудової повинності для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення. Тобто місцева влада має повне право «попросити» людину піти з попереднього місця роботи (якщо вона не пов’язана з оборонною сферою) і змусити працювати на забезпечення обороноздатності країни.
Щоправда, працівникам, залученим до виконання таких суспільно корисних робіт, після нормалізації ситуації має бути надана попередня робота й посада. А за відсутності такої — інша рівноцінна праця на тому самому або, за згодою працівника, іншому підприємстві.
Місцева влада може також використовувати всі потужності й трудові ресурси підприємств як приватної, так і державної форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи і проводити інші зміни виробничої діяльності.
Це — потенційний «камінець» у «город» донецьких олігархів, котрі не змогли (чи не схотіли) вчасно зупинити сепаратистську навалу з мінімальними наслідками. У разі введення воєнного стану, місцева влада матиме повне право, скажімо, зобов’язувати те чи інше підприємство працювати в цілодобовому режимі і виключно на оборонні потреби. Дозволятиметься і вилучати для тимчасового використання будь-яке майно: транспортні засоби, споруди, механізми тощо.
До речі, вже зараз, навіть без введення військового стану, на мобілізаційні потреби перевізні підприємства не лише Донбасу, а й усієї України передають у тимчасове користування свої автомобілі та автобуси. Більшість робить це, чудово усвідомлюючи гостроту моменту. Єдине, чого просять перевізники: не вилучати в них лізинговий транспорт, адже він не є їхньою власністю, доки за нього не сплачені кошти...
Наступна незручність воєнного стану — комендантські години. Це означає заборону перебування в певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень. Утім, так зване керівництво так званої донецької республіки уже зо два тижні тому оголосило про введення на території обласного центру комендантської години. Відтак цієї неприємності від воєнного стану, у разі його введення, жителі Донбасу можуть уже й не помітити.
Те ж саме стосується і ще одного воєнного нюансу. Йдеться про те, що в період воєнного стану, зазвичай, встановлюється особливий режим в’їзду і виїзду на певній території. Також запроваджують обмеження свободи пересування громадян, іноземців та руху транспортних засобів. Правоохоронці зможуть перевіряти документи у всіх поспіль, а в разі необхідності навіть проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян. Усе це вже майже два місяці практикується терористами Донеччини та Луганщини. Ще й з поправкою на терористичну «специфіку»...
В умовах воєнного стану представникам влади дозволяється здійснення контролю за роботою підприємств зв’язку, поліграфічних підприємств, видавництв, теле-радіоорганізацій, установ і організацій культури. А ще — використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб та роз’яснювальної роботи серед військ і населення. У разі ж порушення або невиконання заходів правового режиму воєнного стану — вилучати у підприємств, установ та організацій усіх форм власності, окремих громадян радіопередавальне обладнання, телевізійну, відео- та аудіоапаратуру, комп’ютери й інші засоби зв’язку.
Власне, подібні заходи для сучасного Донбасу — цілком не зайві. Особливо ті, що стосуються роз’яснювальної роботи серед населення. Багато мешканців на сході уже й самі чудово зрозуміли, що таке «керівництво народних республік». Але декого усе ще потрібно, так би мовити, спрямовувати в потрібне русло. Особливо в умовах, коли, як, скажімо, в Краматорську, де вже не один тиждень відсутня українська інформація. А от російська «кисельовщина» процвітає й донині.
Бойовики неабияк цим користуються. Виникають міфи про те, що житлові квартали розстрілюють українські військові, коли насправді це роблять терористи-найманці...
Варто також зауважити, що в умовах воєнного стану місцева влада отримує право на інші обмеження прав і свобод населення: це, зокрема, заборона торгівлі алкогольними напоями, зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами. Місцева влада має право заборонити призовникам і військовозобов’язаним змінювати місце проживання без відома військового командування.
Під час воєнного стану для всіх жителів регіону встановлюється так звана військово-квартирна повинність, яка передбачає розквартирування військовослужбовців та розміщення військових частин, підрозділів та установ. Імовірніше, для поселення військових, які прибули в новий регіон, будуть використовуватися готелі, хостели і гуртожитки. Зрозуміло, що все це відбуватиметься на безоплатній основі.
Військовий стан передбачає нормоване забезпечення населення основними продовольчими і непродовольчими товарами, а також лікарськими засобами.
Натомість місцева влада зможе проводити евакуацію населення з місць і районів, небезпечних для проживання. Евакуація може стосуватися також підприємств, установ, організацій і матеріальних цінностей, що мають важливе державне, господарське і культурне значення. Незрозумілим залишається тільки питання, як це відбуватиметься, якщо навіть мер Донецька Олександр Лук’янченко нещодавно визнав, що евакуація мільйонного міста фактично неможлива.
Усі тонкощі й аспекти введення воєнного стану та супутніх заходів мають бути чітко прописані у відповідному указі Президента України. Він може містити як усі можливі наведені обмеження прав і свобод громадян, так і окрему їх частину.
Нарешті, не варто забувати, що в умовах воєнного стану також забороняються зміна Конституції України; проведення виборів Президента України, Верховної Ради та органів місцевого самоврядування; проведення всеукраїнських та місцевих референдумів; проведення страйків.
Водночас введення воєнного стану не може бути підставою для застосування тортур, жорстокого або принижуючого людську гідність поводження чи покарання. Будь-які спроби використовувати введення воєнного стану для захоплення влади тягнуть за собою відповідальність згідно із законом.
Усім фізичним та юридичним особам передбачено відшкодування збитків, заподіяних при введенні воєнного стану, або повернення майна, яке було запозичене для потреб оборони.
Тут доречно також сказати, що скасовується воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях аналогічно до того, як його було введено, тобто указом Президента за пропозицією Ради національної безпеки і оборони. Такий крок робиться, коли загроза нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності зникає. І так само про скасування воєнного стану негайно (!) слід оголосити через засоби масової інформації. Також із пропозицією про скасування воєнного стану до Президента може звернутися Верховна Рада.
Воєнні правила, звісно, мають неабияку специфіку. Однак подальше проживання мешканців східних областей у сусідстві з терористами — ще нестерпніше. От і виходить, що тепер перед новообраним Президентом України стоїть справді дуже непросте завдання. Але, в будь-якому разі, діяти треба швидко й рішуче.
Руслан ІВАНІВ