У згаданому списку — 96 російських олігархів, чиї статки оцінюються на суму понад мільярд доларів, та 114 прізвищ високопосадовців і керівників державних компаній.
Взагалі, санкції проти Росії — не перший і далеко не останній випадок застосування обмежувальних заходів у світовій історії. І поки в Кремлі намагаються довести буцімто цілковиту недієвість санкцій, ці самі санкції роблять свою справу.
Справді, російською верхівкою обмежувальні заходи довгий час не сприймалися серйозно. Мовляв, досить почекати кілька років, доки зміниться президент Сполучених Штатів; посиляться проблеми з мігрантами в Євросоюзі, і санкції вдасться зняти.
Утім, виявилося, що санкції не тільки нікуди не зникають, а ще й посилюються і розширюються. І нинішня публікація від американського Міністерства фінансів — тому зайве підтвердження.
Публікація і передача в Конгрес США цього умовного «чорного списку» не відбулася сама собою. Це стало результатом Закону «Про протидію противникам США за допомогою санкцій», котрий було ухвалено ще влітку минулого року. Під його дію потрапляють Росія, Північна Корея та Іран.
Крім розширення економічних обмежень проти цих країн, документ зобов’язав міністра фінансів США подати до Конгресу доповідь щодо антиросійських санкцій після консультацій з директором національної розвідки і державним секретарем.
Важлива деталь — публікація цього списку не означає автоматичного введення санкцій. Однак не обділений увагою американського Мінфіну прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков уже заявив, що згадані в списку російські політики та бізнесмени «де-факто названі ворогами США». А сам факт надання публічності такому списку «потенційно може завдавати шкоди іміджу та реноме нашим підприємцям та політикам».
По суті, «кремлівський список» — це демонстрація вразливості й залежності російської еліти від Заходу. Адже саме там зберігається значна частина їхніх капіталів, саме там перебуває їхня нерухомість, саме там навчаються й живуть їхні діти...
Терпець — не безмежний
Передусім важливо зазначити, що Захід зберігає раніше запроваджені санкції проти Російської Федерації. По суті, політика Сполучених Штатів полягає в тому, що самі розмови про санкції вже є тиском на країну, обмеження проти якої обговорюються. Тому що навіть такі розмови стримують прихід інвестицій у російську економіку і сприяють витоку капіталу звідти.
«США запроваджують санкції завжди поступово, крок за кроком, — вважає голова правління Центру соціологічних і політологічних досліджень «Соціовимір» Сергій Таран. — Вони ніколи не роблять цього різко. Адже якщо всі санкції будуть запроваджені одразу, цей тиск і вплив буде певною мірою втрачений. Так само було з рішенням про надання летальної зброї Україні: спочатку були розмови, консультації і лише зараз поступово США переходять до справи, і ця зброя у підсумку надійде в Україну.
Санкції — це насамперед інструмент тиску на Росію. І Захід намагається використати цей інструмент максимально ефективно, тому ці обмеження не запроваджуються відразу. На Заході завжди сподіваються, що Росія почне відмовлятися від своєї агресивної політики.
Така позиція і стратегія поведінки США, можливо, подобається не всім в Україні, бо хотілося б, щоб усе було швидко. Але це — типова стратегія Заходу, пов’язана із санкційною політикою, яка застосовується до будь-яких режимів, у тому числі російського».
Через «васалів» до «сюзерена»?
Не менш цікаву думку висловив співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник. За його словами, головна мета можливих нових санкцій — вплинути на російську еліту, на якій лежить величезна частина відповідальності за ті дії, які приписуються одноосібно президенту РФ.
Особливо болючим може стати включення до секретної частини «кремлівської доповіді» членів сімей головних російських дійових осіб. «Коли діти, які навчаються за кордоном, дружини та інші родичі кремлівської верхівки, що звикли добре проводити час на Заході, потраплять під санкції — це може певним чином надати ефект на єдність російської еліти і, відповідно, можна очікувати, що це зменшить агресивність тамтешньої політики», — вважає експерт.
Звичайно, це навряд чи якось вплине на «вибір» російського народу в березні цього року. Однак, за словами ще одного політолога, голови правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка, сама по собі «кремлівська доповідь» схожа на таку собі «чорну мітку».
«Це — попередження, що люди, які включені до цього списку, стають потенційними мішенями санкцій. А тут — майже вся кремлівська верхівка і майже всі російські олігархи зі списку Forbes, навіть ті, які не дуже близькі до влади.
З іншого боку, деяких вельми знакових постатей до списку не включили. Наприклад, там немає керівника російського Центробанку Ельвіри Набіулліної, генерального директора державної корпорації «Російська корпорація нанотехнологій» Анатолія Чубайса і глави Центру стратегічних розробок, екс-міністра фінансів РФ Олексія Кудріна, хоча він досить близький до Володимира Путіна», — підсумовує Володимир Фесенко.
На окрему увагу заслуговує той факт, що до списку потрапили люди, які зазвичай у подібних переліках не фігурують. Передусім ідеться про главу МЗС Росії Сергія Лаврова. Більшість вітчизняних та зарубіжних експертів вказують на те, що дипломатів до «чорних списків», як водиться, не включають. Утім, багаторічна поведінка пана Лаврова має вельми віддалене поєднання з дипломатією...
Усе для своїх
Однак при всіх потенційних позитивах від самого факту оприлюднення «кремлівського списку» простих громадян більше за все цікавить запитання: чи може поява цього документа вплинути на врегулювання ситуації на Донбасі?
На думку російського політолога, доктора історичних наук Лілії Шевцової, особливих зрушень найближчим часом чекати не варто: «Офіційна позиція Кремля з цього питання була нещодавно оприлюднена міністром закордонних справ Сергієм Лавровим. Суть цієї позиції полягає в тому, що Москва, незважаючи на тиск, не має наміру змінювати свій курс стосовно донбаського конфлікту і своє розуміння Мінських угод.
Відтак навряд чи якийсь список, навіть настільки великий, може змінити позицію Кремля і зробити його поступливішим. Тим паче, перед президентськими виборами Путін не може дозволити собі «прогнутися». Навіть якщо за незговірливість доводиться платити».
Схожої думки й відомий український дипломат, голова правління благодійного фонду «Майдан закордонних справ» Богдан Яременко. За його словами, безумовно, «кремлівський список» буде мати для російської політичної еліти негативні наслідки, які обмежать її корупційні можливості та кардинально обмежать її стиль і спосіб життя.
«Однак Путін знову спробує використати усе це як фактор консолідації своїх прихильників для протистояння «зовнішньому тиску». На нинішньому етапі розширення й оновлення санкцій — це лише косметичне втручання. Стан санкцій не дозволяє кардинально впливати на політичну волю російського керівництва і зупинити агресію проти України. Хоча й завдає чутливих, неприємних ударів по Росії, дуже небезпечних для її економіки.
Чи зміниться ситуація в майбутньому — залежатиме від того, які саме методи впливу на Росію обере Конгрес Сполучених Штатів. Вочевидь, і США, і Євросоюз будуть продовжувати в тому ж ключі — санкції будуть розширюватися за рахунок нових імен, нових компаній, але не охоплюючи нових сфер економіки».
Більшість експертів також вказують на те, що станом на сьогодні російська еліта не просто залежить від примх президента РФ. Цілком імовірно, що багато хто з «кремлівського списку» розраховує на часткову компенсацію своїх потенційних втрат за рахунок держави. Тим паче що такі прецеденти уже були.
Політолог Володимир Фесенко нагадує, що після введення перших антиросійських санкцій Путін давав своїм поплічникам, котрі потрапили до санкційних списків, нові великі проекти, великі державні замовлення, податкові пільги тощо. Звісно ж, з метою дати їм заробити.
Санкційні паралелі
Хоч би там як, а за нинішньої багаторічної антизахідної риторики в Росії там не варто очікувати якихось серйозних заворушень. Тим паче, спроб бунту, про які думають багато українців. «Додаткові санкції можуть надати новий тиск на Кремль, але я не думаю, що вони можуть спровокувати палацовий переворот», — переконаний екс-посол США в Україні Стівен Пайфер.
За його словами, санкції не спрямовані на зміну режиму, а лише націлені на зміну його поведінки: «І в цьому сенсі цілі, нехай і частково, досягаються — навіть перспектива появи цього списку викликала занепокоєння в Москві».
Справді Путін і його найближче оточення от уже майже цілий тиждень роблять усе можливе, щоб продемонструвати: будь-які списки ніяк їх не торкнуться. З іншого боку, небувала активність російських політиків з цього приводу наштовхує на справедливе запитання: навіщо ж тоді приділяти цій темі стільки уваги? Бо ж американці не дивляться пропагандистського російського телебачення і їх аж ніяк не можна переконати в «неправильності» їхньої поведінки. А простих росіян «кремлівські списки» не зачіпають.
До речі, повертаючись до тези Стівена Пайфера про те, що санкції не спрямовані на зміну режиму, можна наводити безліч прикладів, коли цей самий режим продовжував довго існувати попри будь-які санкції.
На цьому, зокрема, наголошує заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький: «Потрібно розуміти, що санкції не завжди дієві. Наприклад, може так статися, що авторитарний режим під впливом санкцій стає ще більш жорстоким. Це той шлях, по якому зараз якраз і йде Росія.
Або інший приклад — Іран. Не можна сказати, що санкції, які запроваджувалися проти нього з 2009 року, не працювали. Вони сильно позначилися на економіці, Іран дуже сильно відкинули назад в економічному, технологічному сенсі. Але тамтешній режим продовжує існувати. Ми всі бачили мітинги в грудні-січні, а отже, режим там поки що функціонує».
Ще один приклад половинчатого успіху санкцій — Північна Корея. Проти КНДР, котра уявила себе потужною ядерною державою, обмежувальні заходи вводяться з 2006-го. Але це аж ніяк не завадило офіційному Пхеньяну проводити нові ядерні випробування. Найсвіжіший приклад стався зовсім недавно — наприкінці минулого року.
* * *
А взагалі, є у світі експерти, котрі взагалі піддали нищівній критиці появу «кремлівського списку» саме в його нинішньому вигляді. Так, шведський економіст, старший науковий співробітник Atlantic Council Андерс Ослунд позавчора заявив, що буцімто «кремлівський список» в останній момент був... замінений високопоставленим чиновником з адміністрації президента США.
За словами Ослунда, спершу в американському Міністерстві фінансів існував інший список, який складала команда експертів. І там нібито було чітко визначено тих, хто нажив свій статок на незаконних контактах із Кремлем. «А в тому переліку, що нині повсюди обговорюється, навіть немає критеріїв... Він укладений на основі рейтингу Forbes найбагатших людей світу та прізвищ з адміністрації президента РФ. Це — серйозна спроба когось високопоставленого в уряді змусити уряд США і Конгрес виглядати смішними».
За подібних обставин залишається сподіватися, що це усе ж таки не завадить протидіяти нинішній політиці наших агресивних сусідів.
Ярослав ГАЛАТА
